Бабин Яр у пам'яті Києва

Події, які відбулися в 1941 р. Забудова, проект та установка пам'ятника жертвам голокосту. Політика незалежної України щодо історії Бабиного Яру. Праведники і меморіальний комплекс "Бабин Яр". Дні пам'яті. Світогляд молодого покоління щодо трагедії.

Рубрика История и исторические личности
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 26.04.2015

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ і НАУКИ

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

(КИЇВСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ)

Реферат

Бабин яр у пам'яті Києва

АВТОР РОБОТИ

слухач

Сагалевич Маргарита

учениця 10 класу

науковий керівник Заболотна

Тетяна Володимирівна

КИЇВ - 2011

Зміст

Вступ

Розділ I. Коротка історична довідка

Розділ II. Історія пам'яті про Бабин Яр у СРСР

2.1 Згадки про Бабин Яр у СРСР

2.2 Забудова Бабиного Яру

2.3 Проект і установка пам'ятника жертвам голокосту

Розділ III. Пам'ять про Бабин Яр у сучасному Києві

3.1 Політика незалежної України щодо історії Бабиного Яру

3.2 Праведники Бабиного Яру

3.3 Меморіальний комплекс «Бабин Яр»

3.4 Дні пам'яті

3.5 Світогляд молодого покоління щодо трагедії Бабиного Яру

Висновки

Список джерел та літератури

Додатки

Вступ

Понад 60 років минуло з того часу, коли людство звільнилося від нацизму. Україна входить до числа держав, які найбільше постраждали від фашизму. Сьогодні українська історична наука досліджує багато проблем, які в радянські часи були закритими або заідеологізовамини. Творчий пошук сучасних науковців повернутий до трагічних подій, в наслідок яких загинула велика кількість українського населення. До таких подій належить трагедія Бабиного Яру. Саме там нацисти здійснили свій задум щодо винищення народу, який вважали неповноцінним і вартим лише смерті. Цікаво, що теорія «народа-зрадника» не була чужою для радянської ідеології. Прикриваючись звірствами німецьких загарбників, СРСР закатував у Бабиному Яру тисячі людей, які заважали реалізації тоталітарної політики. Серед них були українські націоналісти, «вороги народу» та інші.

Актуальність дослідження пов'язана із необхідністю висвітлити трагічні наслідки політики нацистської Німеччини та владі СРСР на теренах України в роки Другої Світової війни. Зокрема трагедія, яка сталася в Києві у Бабиному Яру, досі перебуває у стані малодослідженості. Тому ми звернулися до студіювання історичної пам'яті щодо масового знищення євреїв в роки війни в Києві.

Мета дослідження. Висвітлити процес знищення єврейського населення та представників інших національностей, а також жертв радянських репресій в Києві в 1941-1943 роках в Бабиному Яру; дослідити відображення цих подій у суспільній свідомості киян на різних історичних етапах.

Завдання

1. Розкрити основні події трагедії в Бабиному Яру на основі документів та історичних розвідок сучасних дослідників.

2. Створити наочний ряд, який ілюструє ці події.

3. Провести усне опитування школярів різного віку про події Бабиного Яру.

4. Висвітлити характерні риси каральних заходів, які проводилися нацистами та радянською владою щодо представників різних національностей і політичних поглядів.

5. Показати відношення до трагедії держави в радянській період і на сучасному етапі.

Хронологічні межі дослідження охоплюють два рівні. Перший рівень - сама трагедія (1941-1943 роки). Другий рівень - формування суспільної свідомості киян протягом 1941-2011 рр.

Територіальні межі дослідження охоплюють переважно Київщину.

Структура роботи: вступ, основна частина (3 розділи, 8 параграфів), висновки, список джерел та літератури, додатки, 73 сторінки.

Науковий апарат роботи

Антисемізм -- одна з форм національної та релігійної нетолерантності, що виражається у ворожому ставленні до євреїв; ідеологія та політика, спрямовані на обмеження або позбавлення євреїв громадських та інших прав.

Антисемітська політика Німеччини

Ще в 1935 р. Гітлер прийняв низку законів, які позбавляли євреїв німецького громадянства і заборонили їм обіймати посади в державному апараті Німеччини. Це є однією з основних ознак нацистської (гітлерівської) політики в національному питанні.

20 січня 1942 р. у Берліні відбулася нарада керівників нацистської партії й урядового апарату Німеччини, на якій виробили детальний план винищення єврейста Європи. На цій нараді (Ванзенська конференція) було оголошено розпорядження Г. Ґерінґа про "остаточне вирішення єврейського питання" і відповідальності Р. Гайдриха за його виконання. Р. Гайдрих наголосив, що план остаточного вирішення єврейського питання у собі мету знищення 11 млн. євреїв. Саме Р. Гайдріх був тією людиною, що віддала усний наказ вбивати усіх євреїв.

Вермахт (від нім. Wehr -- оборона, нім. Macht -- сила) -- назва збройних сил Третього рейху (гітлерівської Німеччини) в1935-1945 рр. Штаб 29-го армійського корпусу вермахту на чолі з генерал-фон Обстфельдер діяв під час окупації Києва у 1941-1943 роках.

Гетто - це житлові зони на підконтрольних німецьким окупантам, куди насильно переміщали євреїв з метою ізоляції їх від неєврейського населення.

Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) (рос. -- Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП) -- організація, створена 18 серпня 1991 року з метою збереження СРСР шляхом усунення від влади президента, дії якого учасники комітету розглядали як неконститутційні.

Зірка Давида (івр. оИвЕп гИМеДг -- Маген Давід, «Щит Давида»; в ідіші вимовляється могендовід) -- емблема у формі шестикутної зірки (гераксими), в якій два рівнобічні трикутники накладено один на одний -- верхній кінцем вгору, нижній кінцем униз, утворюючи структуру з шести рівносторонніх трикутників, приєднаних до сторін шестикутника.

Їдіш (ййДгйщ, також трапляється написання ідиш айгйщ) -- єврейська мова з групи германських мов, що нею користуються переважно центрально- та західноєвропейські євреї. Мова досить близька до німецької.

Народний Комісаріат Внутрішніх Справ (НКВС); (рос. Народный комиссариат внутренних дел (НКВД)) -- одне з виконавчо-адміністративних відомств (міністерств) уряду СРСР союзно-республіканського підпорядкування.

Організація українських націоналістів (ОУН) -- український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток( з 1929 року)

Репресії -- каральні заходи, покарання, вжиті державними органами. Репресії -- це комплекс заходів з арештів, розстрілів і переселення великих мас людей.

Служба безпеки (СД) (нім. Sicherheitsdienst Reichsfьhrer-SS (SD)) - внутрішньопартійна служба безпеки Німеччини.

Розділ I. Коротка історична довідка

"Да, в Бабьем Яру были расстреляны

не только евреи. но только евреи были

расстреляны здесь лишь за то,что они

были евреями"

(російський радянський письменник Віктор Некрасов)

Бабин Яр - урочище північно-західній частині Києва, між районами Сирець та Лук'янівка. Бабин Яр став всесвітньо відомим як місто масових розстрілів, в основному євреїв. У 1941 р. Бабин Яр являв собою величезне урвище глибиною понад 50 метрів і довжиною понад 2 кілометри. (додаток 1.1 та 1.2)

19 вересня 1941 р. німецький передовий загін зондеркоманди 4а в кількості 50 людей на чолі із оберштурмфюрерами СС Хефнером та Янссеном та з передовими частинами вермахту увійшли до Києва. Місто окупувала німецька 6-та армія.

Перш ніж залишити Київ Червона Армія встигла вивести запаси продовольства на схід, а решту знищила, вивела з ладу водогін та електростанцію, кинувши таким чином киян, які з міста не виїхали, - 400 тисяч жінок, старих, дітей, - напризволяще. З них майже 150 тис. було єврейського населення.

Антисемізм став офіційною політикою у окупованому фашистами Києві. У місті була побудована низка концтаборів (Сирецький концтабір,Дарницький), де систематично знищували єврейське населення. [2]

Розстріли та гноблення єврейського населення почалось через декілька днів після окупації. Проте перші антиєврейські акції провели не СД та поліція, а вермахт. Вермахт вже 22 вересня наказав заарештувати усіх євреїв-чоловіків та використовувати євреїв-військовополонених для проведення небезпечних робіт з розчищення руїн міста. Як привід був використаний вибух 20-го вересня резиденциї артилерійського командира. Арештовано було 1600 чол., яких помістили в спеціальний єврейський табір. Нові вибухи 24 вересня, які потягли за собою велику пожежу в центрі міста, послужили приводом для розправи над усім єврейським населенням.

Вже 24 вересня комендант Києва генерал-майор Еберхардт зажадав від СД, в якості відплати за вибухи й пожежі,розправи у вигляді розстрілу всіх євреїв міста, що і відбулося 29 вересня 1941 року у Бабиному Яру.

27 вересня, як випливає з щоденника 1ц/АО штабу 6-ї армії, "в друкарні Східного фронту були виготовлено 2000 настінних оголошень для Києва с закликом до євреїв з'явитися в певному місці".[4]

28 вересня "члени української міліції" розклеїли по місту вищевказані оголошення; одночасно був пущений слух, що євреїв збирають для переселення.(додаток 1.3 та 1.4).[7]

29 вересня 1941-го р. на 8 годину ранку євреї Києва (більшість з тих, хто прийшов становили жінки, діти і люди похилого віку; доросле чоловіче населення було призвано в армію), почали збиратися у єврейського та руського кладовищ поблизу Бабиного Яру.(додаток.1.5) Хто не залишав квартири добровільно, того виганяли на вулицю двірники і німецькі поліцейські з 45-го батальйону.

Був влаштований пропускний пункт, за яким перебувала прихована з боку канцелярія. (додаток 1.6) По черзі за пропускний пункт відводили 30-40 чоловік, де у них відбирали речі і примушували роздягатися.(додаток 1.7) Потім поліцаї за допомогою палиць заганяли людей в проходи в насипу на краю яру глибиною 20-25 м.(додаток 1.8) На протилежному краю знаходився кулеметник.(додаток 1.9) Постріли заглушалися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Після того як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.(додаток 1.10).[3]

Оскільки розстріляти всіх прибулих за одну добу не вдалося, як пункт тимчасового утримання прибулих на ніч, використовувалися приміщення військових гаражів. 30 вересня масові вбивства євреїв продовжилися.

У перший день було вбито 22 тисячі осіб, у другій-близько 12 тисяч. Усього «зондеркоманда 4а у співпраці з штабом групи і двома командами поліційного полку "Південь" 29-го і 30-го вересня 1941 року стратили у місті Києві 33 771 єврея»[4]. Щоб засипати трупи, краї яру увечері 30 вересня були підірвані, а потім близько 100 військовополонених зарівняли могилу.

Упродовж усього періоду окупації Києва в Бабиному Яру щовівторка і щоп'ятниці тривали масові розстріли.

Вже 3 листопада 1941 року гітлерівці звітували, що в Києві розстріляно 75 тисяч євреїв і 8 тисяч політичних в'язнів.[4] Але дослідник В.Р. Нахманович вважає, що до середини листопада 1941 р., було розстріляно близько 65 тис. київських євреїв. (додаток 1.11).[5]

У Бабиному Яру були розстріляні не тільки представники єврейської національності, а інших. 10 січня 1942 р. було розстріляно близько 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії. У 1941-1943 рр. в Бабиному Яру було розстріляно 621 член ОУН. Крім того, Бабин Яр став місцем розстрілу п'яти циганських таборів.

Загалом, у Бабиному Яру гітллеревці знищили 150 тисяч осіб, з яких 100 тисяч - київські євреї, а також комуністи, учасники радянського підпілля, українські націоналісти, роми, футболістів київського "Динамо", душевнохворі з лікарні ім. акад. І. Павлова, військовополонені, втікачі з концтаборів і примусових робіт,звичайні кримінальні злочинці. [2]

Число жертв за думкою різних дослідників:

Віталій Коротич 300 000

Володимир Познер 200 000

Промова під час відкриття меморіалу 150 000

"Нью-Йорк таймс" 110 000- 140 000

Західні енциклопедії 100 000

Совєтська комісія 80 000

Совґтські енциклопедії 70 000

Герхард Рігнер 52 000

Геннадій Удовенко 50 000

Польській опір 38 000

"Звіт про виконану роботу та стан справ № 6 " 33 771

Лені Яхіль 30 000

"Великий енциклопедичний словник Ларусс" 10 000

"Українська енциклопедія" 3000.[9]

Розділ II. Історія пам'яті про Бабин Яр у СРСР

Радянська влада приховувала події, які відбулися у Києві під час німецької окупації у Бабиному Яру. І на це є декілька причин.

По-перше, радянський терор (що включав не ліше розстріли і смерть у таборах, а й Голодомор в Україні та штучний голод в інших регіонах СРСР) цілком порівняний з Голокостом і нацистським терором, як за своїми масштабами, так і за методом відбору жертв - не за фактичною провиною, а за належністю до апріорі "ворожої" класової, расової, конфесійної, соціальної, етнічної, політичної групи. [12]

По-друге, під час встановлення радянської влади, за допомогою репресій українського населення, багато її жертв було поховано у братських могилах у районі Бабиного Яру. Уряд СРСР звичайно не хотів оприлюднення цих страшних цифр.[1] Отже, і не пітдтвержував такого історичного факту, як Бабин Яр, аби приховати звірства НКВД і особливо ЧК в Києві супроти українців.[6]

2.1 Згадки про Бабин Яр у СРСР

У СРСР комуністична партія мала абсолютний контроль над засобами масової інформації. Отже, все, що друкувалося на просторах СРСР підлягало під цензуру. Але все ж декілька згадок про Бабин Яр були надруковані.

Першу згадку про Бабин Яр уу радянській пресі можна побачити у статті "Киев", написаній Іллею Еренбургом з нагоди першої річниці окупації Кієва ("Красная звезда" 27.IX.42 р.). У відносно великій статті кількома словами сказано про одну з найстрашніших трагедії києвського єврейста: "Год назад на кладбище в Бабьем Яру расстреляли пятьдесят пять тысяч киевлян. Расстреливали из пулеметов. С тех пор не проходит дня без казней. На стенах города можно прочитать: "За акт саботажа германским военным властям расстреляны 300 преступников. В Дарнице недавно повесили двух женщин за укрывательство красноармейцев.".[9]

Кілька речень про Бабин Яр ми можемо прочитати у московській "Правде" у листі-подяці товаришу Сталіну від 40 000 мешканців Кієва за їхнє визволення в 6.IX.1943, а саме: "Расстреляно в страшном Бабьем Яру…более 100 тысяч".

Такий же скупий опис трагедії Бабиного Яру вміщено і в "Кіївський правді" від 1.III.44 р. у звіті держаної комісії, очолюваної М. Хрущовим. Тут лише якихось півтора речення : "Свідки розповіли, що вони бачили, як німці кидали в яр немовлят і закопували їх живцем разом з убитими й пораненими батьками. Було помітно, як шар землі ворушився від руху ще живих людей".[9]

1945 р. в Москві видано книжку-брошуру "Злодеяния немцев в Киеве" (автор К.Дубинина), де по гарячих слідах розповідається (зі слів місцевих жителів) про страшну реальність нацистської окупації в Києві в 1941 - 1943 рр. На євреїв там вказано як на жертв німців.

1966 р. в книжці А. Кузнєцова "Бабин Яр" було описано події, які сталися в Бабиному Яру в 1941 р. Але багато глав автору довелося переписати або зовсім вирізати з книги.(додаток 2.1) Після чого тема Бабиного Яру на багато років зникла з радянських видань.

Аж у 1981 р. була написана книга О. Шлаєна "Бабий Яр", а видана 1995 р., де на основі унікальних архівних документів, свідчень очевидців автор спробував відобразити трагедію, яка відбулася в Києві в період німецько-фашистської окупації - масовий розстріл сотень тисяч наших співвітчизників.

У 1991 р. на екрани вийшов фільм В. Коротича та О. Шлаєна "Бабий Яр". У картині використані документальні кадри часів війни, свідчення очевидців і учасників подій тих років. Дикторський текст читала Ада Роговцева.(додаток 2.2)

2.2 Забудова Бабиного Яру

У середині 1950-х Бабин Яр був частково засипаний, і через нього були прокладені дві магістралі. Одна з них, вул. Мельникова, розрізала Бабин Яр на дві нерівні частини - велику північну і південну маленьку. Південна частина була перетворена на сквер, частина якого згодом була знесена під гаражі. Північна частина Бабиного Яру частково була використана під будівництво житлового масиву Сирець, частково під спортивний комплекс і під сквер.(додаток 2.3) Робота зі знищення пам'яті про жертви Бабиного Яру, а саме-місць розстрілу й захоронення понад 100 тисяч мирних громадян і військовополонених, тривала безперервно.

У 1950 р. міська влада ухвалила залити Бабин Яр рідкими відходами сусідніх цегляних заводів.(додаток 2.4) Яр був перегороджений земляним валом з метою незатоплення житлових районів. Параметри валу і пропускна спроможність дренажної системи не відповідали нормам безпеки.

Вранці в понеділок 13 березня 1961р., в результаті бурхливого танення снігу, вал не витримав натиску води, і селевий потік висотою до 14 м ринув у бік Куренівки. Рідкою пульпою було залито площу близько 30 га, зруйновано понад 30 будівель, практично повністю знищено трамвайне депо ім. Красіна. (додаток 2.5; 2.6) Сам факт та масштаби трагедії не розголошувалися та активно приховувалися з самого початку, лише через декілька днів була опублікована маленька замітка в газеті із заниженою кількістю жертв (офіційно повідомляли про близько 150 загиблих, хоча за свідченнями очевидців після закінчення розкопок з-під пульпи було витягнуто до 1000 загиблих. Саме тоді кияни побачили залишки жертв нациського терору.(додаток 2.7; 2.8) [10]

Побувавши на місці події у серпні того ж року, Євген Євтушенко написав свій знаменитий вірш «Бабин яр», надрукований в «Литгазете» 19 вересня 1961 р. Його вірш ліг в основу 13-ї симфонії Д.Д. Шостаковича. (додаток 2.9)

Після катастрофи роботи із заповнення яру були продовжені. Замість земляної греблі була побудована бетонна, прокладена нова дренажна система і вжиті інші заходи безпеки. Частина пульпи, що вилилася на Куренівку, вже у затверділому вигляді перевозилася самоскидами назад для засипки яру. Згодом через заповнені відроги яру була прокладена дорога з Сирця на Куренівку (частина нинішньої вулиці Олени Теліги), влаштований парк (поблизу від нинішньої станції метро «Дорогожичі»).(додаток 2.10)

На початку 1970-х на місці Нового єврейського кладовища були побудовані корпуси телецентру.(додаток 2.11) (додаток 2.12)

2.3 Проект і установка пам'ятника жертвам Голокосту

У 1965 р. був оголошений закритий конкурс на кращий пам'ятник жертвам Бабиного Яру. Кращими були визнані проекти відомих київських архітекторів І. Каракіса і А. Мілецького. Однак представлені проекти «не вписувалися» у світогляд тодішньої влади, і конкурс закрили, а в жовтні 1966 в сквері в південній частині яру був встановлений зовсім інший гранітний обеліск, на місці якого в 1976 р. був відкритий ще один пам'ятник.(додаток 1.13) Відкриття пам'ятника було зустрінуте жорсткою критикою за межами СРСР за те, що євреї не були згадані особливо.

Розділ III. Пам'ять про Бабин Яр у сучасному Києві

3.1 Політика незалежної України щодо історії Бабиного Яру

Україна проголосила незалежність у серпні 1991р., відразу після путчу ГКЧП. А у вересні вперше на державному рівні відзначалася єврейська трагедія Бабиного Яру. 25 вересня, о 15:00, в прес-центрі МЗС України відбулася прес-конференція центру «Бабин Яр» (голова А. Шлаєн), а потім - одне з останніх засідань Оргкомітету Бабин Яр, яке вів голова Оргкомітету С. Комісаренко - академік НАНУ, заступник міністра України з гуманітарних питань. Але все ж політика України щодо історії Бабиного Яру, набагато демократичніша та відкритіша за політику радянської влади. Увесь українській народ щороку, ось уже 20 років, увічнює пам'ять київських євреїв та міського населення.(додаток 3.1) Євреям дозволяється проводити мітинги та утворювати організації, друкувати книжки, наукові роботи з теми Бабин Яр. Знімаються документальні та художні фільми. Відкриваються музеї та пам'ятники Бабиного Яру та Голокосту по всій Україні.

3.2 Праведники Бабиного Яру

Це почесне звання почало присвоюватись з 1989 р., коли з'явились перші відомості про рятівників євреїв, які були приречені на смерть. У квітні було затверджено звання “Праведник Бабиного Яру”, єдине встановлене в країнах Європи, бо звання “Праведник народів Світу” присвоюється в Ізраїлі, і лише в Україні присвоюється звання праведникам своєї країни.

Перші свідчення про своїх рятівників надали ті, хто вцілів під час розстрілу: Геня Баташова, Марія Пальті, Раїса Дашкевич, Йосип Гусарєв, Василь Михайловський, Людмила Бородянська, Шеля Поліщук, Роман Штейн. Першими праведниками стали члени родини священика О. Глаголєва - його дружина та діти.(додаток 3.2)

У листопаді 1989 р. у Київському будинку вчителя відбулася перша зустріч киян із врятованими від розстрілу та їх рятівниками. Учасниками зустрічі стали понад 600 осіб. Перші дипломи “Праведник Бабиного Яру” в цей день було вручено сім'ям Глаголєвих, Бондаренко, Чайки, Патюти, Алтиннікових, а також Олені Березльовій, Ользі Рожченко, Людмилі Чеховій.

У вересневі дні 1991 р., коли відзначалось 50-річчя трагедії, директор Інституту Яд-Вашем (Ізраїль) Іцхак Арад вручив їм усім дипломи “Праведник народів Світу” та пам'ятні медалі.(додатки 3.3) Це було перше вшанування українських праведників безпосередньо в Україні. На їх честь посаджено дерева на Алеї Праведників у Єрусалимі.(додаток 3.4)

І врятовані, і рятівники (а в разі їх відсутності - їх родичі або свідки) заповнюють анкети, в яких описують факти порятунку, додають наявні свідоцтва. Станом на 1 січня 2010 р. у фонді знаходяться на обліку спогади та фотокартки 607 Праведників (з них зараз живі - 119). Серед Праведників люди 10 національностей: українці, росіяни, поляки, татари, вірмени, німці, француженка, молдавани, кримські татари, італійці.

За ініціативи фонду мери Києва Олександр Омельченко і Леонід Черновецький щорічно влаштовують у мерії міста урочисті прийоми Праведників, а Л.М. Черновецький встановив їм щоквартальні стипендії.(додаток3.5)

Розповіді про подвиги Праведників публікуються в газетах, а Фонд Спілберга, який працював у Єврейській раді, записав їх свідчення на відеоплівку. У 2001 році було видано книги “Праведники Бабиного Яру”, книга їх спогадів “Пам'ять Бабиного Яру”, 2005 року - “Бабин Яр: рятівники і врятовані”, у 2008 році вийшла остання версія збірки “Праведники Бабиного Яру”, автором та упорядником яких є І.М. Левітас.

В дні 65-річчя трагедії Бабиного Яру в Українському Домі експонувалась виставка “Праведники Бабиного Яру” (вересень 2006 р.), на відкритті якої були присутні Президент України В.А.Ющенко, Голова Верховної Ради України О.О.Мороз, прем'єр-міністр України В.Ф.Янукович, мер міста Л.М. Черновецький.

Численні звернення Єврейської ради України до Уряду та до Президента про надання Праведникам статусу учасників Великої Вітчизняної війни, котрими вони фактично були, на жаль, не дали позитивного результату.

Також залишається нездійсненим запропонований у 1995 р. проект створення у Києві Алеї Праведників (в парку Шевченківського району, від станції метро “Дорогожичі” - вздовж вул. О.Теліги).

У 2006, 2008 та 2009 рр., за поданням Єврейської ради України та Фонду, Президент України В.А. Ющенко нагородив 423 Праведники України та Праведники Бабиного Яру орденами “За заслуги” ІІІ ступеня та «За мужність» ІІІ ступеня.(додаток 3.6)

Враховуючи, що діти Праведників наражались на таку ж небезпеку бути знищеними, як і єврейські діти, Єврейською радою України у 2007 р. засновано звання “Діти Праведників”. До цієї категорії входять діти, які народились не пізніше 1943 року. Вони нагороджуються відповідними дипломами: “Син Праведників” та “Донька Праведників”.

У 2005 р. було створено Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», якому в лютому 2010р. надано статус національного.

У 1989 році було створено "Асоціацію Праведників". До її складу входять всі, кому присвоєно звання “Праведник Бабиного Яру”, або “Діти Праведників”. Асоціація займається вирішенням побутових проблем, наданням гуманітарної допомоги, організацією зборів, нарад, відзначенням свят та днів народження. Праведники часто зустрічаються з учнями шкіл, виступають на мітингах, беруть участь у телевізійних програмах. У Київській мерії щорічно організовується прийом Праведників мером Києва. Керівниками Асоціації були Юрій М'ясківський, Ольга Рожченко. Зараз її очолює Софія Ярова.

3.3 Меморіальний комплекс «Бабин Яр»

1 березня 2007 р. Кабінет Міністрів України видав постанову № 308 про створення Державного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр». Планується створення меморіального музею, який за задумом стане партнером таких міжнародних центрів, як Національний музей Яд Вашем в Єрусалимі, меморіальний музей Голокосту у Вашингтоні, меморіал в Парижі.(додаток 3.7)

Ще в 1991 р., напередодні 50-річчя трагедії Бабиного Яру, фонд «Пам'ять Бабиного Яру» та Товариство єврейської культури України звернулися до Київської міської ради з пропозицією про створення меморіального комплексу, присвяченого великій трагедії. У зв'язку з змінами, які відбулися за цей час, концепція комплексу неодноразово змінювалася. І все ж такий комплекс поступово створювався. До основного його елементу - Монументу пам'яті всіх загиблих у Бабиному Яру, встановленому в 1976 р. на вул. Дорогожицькій, за цей час додалися:

* Пам'ятний знак на території колишнього Сирецького концтабору (на розі вулиць Дорогожицької та полковника Шамрила) (додаток 3.8).

* Гай Праведників (300 беріз)

* Зона збережених могил єврейського кладовища (додаток 3.9).

* «Менора» - пам'ятник розстріляним євреям. Встановлено 29 вересня 1991р., в 50-річну річницю першого масового розстрілу євреїв. Від колишньої контори єврейського кладовища до пам'ятника прокладена вимощена плиткою «Дорога скорботи».(додаток 3.10)

* Хрест в пам'ять про 621 розстріляного члена ОУН, встановлений 21 лютого 1992, в 50-річчя розстрілу Олени Теліги та її соратників.(додаток 3.11)

* Хрест в пам'ять розстріляних православних священиків. Встановлений у 2000 р. на місці, де 6 листопада 1941 р. були розстріляні архімандрит Олександр і протоієрей Павло, закликали населення до опору нацистам.(додаток 3.12)

* Камінь на місці передбачуваного єврейського общинного центру. Закладено 29 вересня 2001 р., в 60-річну річницю першого масового розстрілу євреїв. Общинний центр так і не був побудований.

* Пам'ятник розстріляним дітям. Відкритий 30 вересня 2001р. (додаток 3.13)

* Стела в пам'ять остарбайтерів, встановлена в 2005 р.

* Пам'ятник жертвам Куренівської трагедії у вигляді дзвону, встановлений в березні 2006 р.(додаток 3.14)

* Пам'ятник розстріляним 27 вересня 1941 р. душевнохворим.

* Хрест в пам'ять німецьких військовополонених.

• 1 грудня, в Києві, в Бабиному Яру на розі вулиць Олени Теліги та Дорогожицької встановлено пам'ятник відомій підпільниці Тетяні Маркус. Тетяна Маркус прославилася через зухвалі диверсії проти солдатів Вермахту, видаючи себе за дочку грузинського князя Марусідзе.

В одному з терактів вона під час параду кинула в колону марширують німців гранату, замасковану під букет квітів. У 1943 р. вона після вбивства німецького офіцера видала себе запискою. Незважаючи на зусилля підпільників переправити її на безпечну територію, німці захопили її.(додаток 3.15)

• Пам'ятник А. Кузнецову, встановлений 29 вересня 2009 р. в день пам'яті жертв Бабиного Яру в Києві. Це скульптура хлопчика в старому поношеному одязі, який читає наказ гітлерівських окупантів для єврейського населення Києва з'явитися у Бабин Яр, де і відбулися масові розстріли киян.(додатки 3.16)

• Пам'ятник "Дорога смерті". Триметровий обеліск з бетону з безліччю відбитків ніг і пам'ятною табличкою "Тут починалася дорога смерті в Бабин Яр..." належить відомому скульптору Костянтину Скритуцькому.(додаток 3.17)

* Пам'ятник роботи невідомого автора, що представляє собою три хрести, зварених з залізних труб, з написом на одному з них «І на цьому місці вбивали людей в 1941. Господи, упокой їх душі».

Це те, що вже є. Планується найближчим часом встановити пам'ятник розстріляним євреям. Проект цього пам'ятника виготовив ізраїльський скульптор Франк Майслер. Макет пам'ятника обговорювався в 2001 р. у Київській міській адміністрації. Однак через фінансові проблем пам'ятник, який планувався на фактичному місці Бабиного Яру (250 м від ст. метро «Дорогожичі» у бік Куренівки), встановлений не був і чекає свого часу. Від нього вздовж вже існуючої алеї до пам'ятника розстріляним дітям намічається встановити гранітні плити з прізвищами Праведників, створивши таким чином «Алею Праведників».

Неподалік від пам'ятника розстріляним євреям планується встановити пам'ятник загиблим циганам. Будівля меморіально-музейного центру «Спадщина» і каплиця пам'яті українських патріотів мають завершити перший етап створення меморіальної зони.

Другий етап пройде в парковій зоні уздовж правої сторони вул О. Теліги. Він утворює «Зону згоди» - будівництво церкви, синагоги і мечеті (як це зроблено на Поклонній горі в Москві).

Ніяких перешкод до здійснення названого плану (і першого, і другого етапів), крім фінансових, не існує.[8]

3.4 Дні пам'яті

За 20 років увічнення пам'яті, виробився певний ритуал проведення жалобних заходів, присвячених пам'яті жертв трагедії.

День пам'яті розстріляних євреїв проводиться згідно з єврейським календарем - в Судний день, яким і був день 29 вересня 1941 р., Тому він не закріпленій за постійною датою. День пам'яті жертв Бабиного Яру зазвичай проводитися 29 або 30 вересня - в Дні початку масових розстрілів, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва(людям різних національностей та конфесій, військовополоненім, українським патріотам, мирним жителям м. Києва).

У цей день о 9 год. ранку спускається державний прапор на будівлі Київської міської Ради. Потім починається траурна хода "Дорогою Смерті" - від мотозаводу до пам'ятника "Мінора".(додаток 3.18)

О 10-ій ранку вінки до монументу на вул. Дорогожицькій покладають Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Голова Київської міської адміністрації, Народні депутати, Представники державних та громадський організацій, посли Ізраїлю та Німеччини,поети, представники молоді, мешканці та гості Києва.(додаток 3.19)

О 13-ій годині біля Монументу проводитися інтернаціональній мітинг, організований Фондом і Радою національних товариств України, де виступають представники різних національностей та конфесій.

3.5 Світогляд молодого покоління щодо трагедії Бабиного Яру

Ще у 2000 роках рівень поінформованості в суспільстві був надзвичайно низький.

Кореспондент:

- Які асоціації викликає словосполучення «Бабин Яр»?

Дівчина:

- Що ж це буде таке? Цікаво... Ресторан який-небудь. Або що це?

Кореспондент:

- Ви знаєте такий ресторан?

Чоловік:

- Так, звичайно.

Кореспондент:

- А де він знаходиться?

Чоловік:

- Не пам'ятаю.... Я тільки чув, що хороша кухня, навколо приємна обстановка, весела, але ненав'язлива музика, взагалі така от відпочивальниця атмосфера ».

Це - фрагмент експрес-опитування, проведеного кореспонденткою московського бюро радіостанції «Свобода» Христиною Горелик 29 вересня 2001, напередодні 60-річчя трагедії в Бабиному Яру. Стенограма цієї передачі зберігається в архіві радіостанції.[11] Це коротке інтерв'ю показує нам, як сильно не поінформовані колишні громадяни СРСР, не зважаючи на те, що вже 10 років пройшло з дня повалення радянської влади.

На щастя, на Україні ситуація краща. Наша держава приділяє, хоч і не значну, увагу Бабиному Яру.

Щоб довести свою думку, я провела інтерв'ю з онуком одного з київських євреїв, якому вдалося врятуватися під час трагедії в Бабиному Яру, Марком Зарембою. Я запропонувала йому розповісти ту історію, яку розповів йому його дідусь.

"Мого дідуся, за національністю єврея, звали Айгенштрадт Яким Самойлович. Коли німці окупували Київ, йому було 13 років. Його родина складалася з матері, Фріми, двох чотирьохмісячних близнят, Бебе та Броні, маленького чотирьох літнього брата, Йосифа, а їх батько був війні. Жив дідусь з родиною в гетто, організованого німцями, на Подолі. Зазвичай євреї жили кланово, і їх сім'я не була винятком. Розмовляли у родині на їдиші. 27 вересня дідусь, бувши хлопчиком, підслухав розмову німців і, на щастя, зрозумів її зміст. Прибігши переляканий додому, Яким переповів своїй матері те, що почув : '' Убьют, в ров закопают!" - сказав 13-літній хлопчик. Але мама не хотіла слухати його, їй не вірилось, що їх можуть вбити за те, що вони євреї. Адже байдуже ти українець, німець чи єврей, в першу чергу ти-людина, так думала і моя прабабуся. Вона сподівалась, що їх заберуть на роботу в Німеччину. Але маленькому хлопчику вдалося вмовити свою мати на такий відчайдушний крок : кинути усе, рідню, улюблене місто та поїхати в невідомість. 28 вересня 1941 р. на останні гроші Яким підкупив українських охоронців, та уночі вони виїжджають на потягу в вагонні для худоби. Без грошей, без їжі з 3 маленькими дітьми, вони їхали у невідомість. На кожній станцій дідусь виходив і міняв одежу на хліб та молоко. Через два тижні вони нарешті приїхали до Ташкенту. Родина вийняла маленьку убогу хатинку, Яким влаштувався на роботу до заводу. Від їх дому до заводу було 6 кілометрів, але дідусь проходив кожен день по 12км, адже знав, що без нього сім'я загибне. І вони вижили та повернулися до Києва, Але, на жаль, всі наші рідні загинули там, у Бабиному Яру, від рук німецьких націоналістів."

Також я попросила Марка розповісти, що для нього та для його родини означає день 29 вересня.

"Кожного року ми усією родиною їдемо до Баб'яного Яру, щоб покласти квіти на могилу наших близьких нам людей. Це для нас свято, увічнення наших рідних."

Для того, щоб зрозуміти та виявити світогляд молодого покоління в цілому, я провела анкетування учнів 5-их та 10-их класів у своїй школі.

Я вибрала ці вікові категорії не випадково. У 5 класах світогляд дитини починає формуватися. Вони дізнаються про події, які відбувалися у світі. Діти вчаться формулювати свої думки. Отже, їх рівень поінформованості та зацікавленості, має значення у нашому дослідженні.

У 10 класі в учнів вже майже сформувався світогляд, вони навчилися висловлювати свої думки. Учні є незалежними особистостями, які в майбутньому будуть формувати життя в нашій країні. Отже, їх думки та погляди на майбутнє нашої держави в тому числі й на увічнення такої трагедії, як Бабин Яр, також відображають суспільну свідомість нашої молоді.

Опитування 5 клас

Дата : 10.11.11

Кількість опитаних : 15

Питання

Відповіді

Знають/Так

Не знають/Ні

Нейтрально

Коли почалась Друга Світова війна?

1

14

0

Коли почалась Велика Вітчизняна війна?

7

8

0

Чи знаєте ви про події, які відбулися в Бабиному Яру в 1941 році?

9

6

0

Що саме ви знаєте про трагедію Бабиного Яру?

8

7

0

Чи вважаєте ви дії німців правильними?

0

15

0

Чи були ви в музеї Бабиного Яру?

2

13

0

Чи хотіли би ви відвідати музей Бабиного Яру?

11

4

0

Чи були ви на місці трагедій?

3

12

0

бабин яр меморіальний голокост

Опитування 10 клас

Дата 10.11.11

Кількість опитуваних :17

Питання

Відповіді

Знають/Так

Не знають/Ні

Нейтрально

Коли відбулася трагедія в Бабиному Яру?

10

7

0

Як ви ставитеся до політики нацистів щодо різних національностей?

0

15

2

Чи були у вашій родині свідки трагедії?

4

13

0

Чи достатньо уваги приділяє наша держава історії Бабиного Яру?

4

13

0

Чи вважаєте ви за потрібне у сучасному світі переслідування євреїв та представників інших національностей?

0

17

0

Чи були ви в музеї Бабиного Яру?

2

15

0

Чи хотіли би ви відвідати музей Бабиного Яру?

13

4

0

Чи були ви на місці трагедій?

11

6

0

Зважаючи на результати опитування я можу зробити такі висновки.

Сучасне покоління дітей не достатньо обізнані про трагедію Бабиного Яру.

Але все ж таки вони проявляють цікавість до її історії, і це дуже позитивно.

Більшість підлітків вважає, що Бабин Яр - одна з найтрагічніших подій Другої Світової війни. Нацизм-це негативне явище в історії людства, яке не повинне повторитися.

Висновки

На нашу думку, історія Бабиного Яру не може вважатися остаточно дослідженою й узгодженою у суспільній свідомості. Через те, що роки заборони дослідження великої єврейської трагедії взяли своє. Занадто багато часу ця трагедія замовчувалась і приховувалась. Прийшов час для того, щоб достовірно відновити події, які сталися у вересні 1941-го року.

Трагедія Бабиного Яру - це символ не тільки Голокосту, а й інших груп: комуністів, учасників радянського підпілля, українських націоналістів, ромів, футболістів київського "Динамо", душевнохворих з лікарні ім. акад. І. Павлова, військовополонених, втікачів з концтаборів і примусових робіт, звичайних кримінальні злочинців.

Сучасна Україна не приділяє достатньої уваги до подій трагедії Бабиного Яру. Ніни існує безліч проблем із матеріальним увічненням пам'яті жертв. Не побудовані музей та меморіальний комплекс, а у школах цю подію вивчають поверхово.

Дослідження подій Бабиного Яру знаходяться у стані розвитку, тому що в роки радянської влади належної оцінки вони не мали через тиск пануючої ідеології на історичну науку. Внаслідок чого у суспільній свідомості громадян СРСР існувало багато міфів щодо цієї трагедії.

Сучасна історична наука теж страждає від відсутності узгодженої державної ідеології, яка б надала досліднику можливості й умови для неупередженого наукового пошуку. Сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, які впливають на розвиток досліджень проблем історії Бабиного Яру, мають вплив і на формування суспільної свідомості сучасної молоді. Проведені нами опитування, анкетування та інтерв'ю доводять, що далеко не всі громадяни України мають повне уявлення про окреслені нами події. Також не всі проявляють інтерес до трагедії і не бажають більше дізнатися про неї.

Отже, треба визнати, що історія Бабиного Яру не завершилися ані 30 вересня 1941 р., ані 6 листопада 1943 р. Вона триває і до нині і буде тривати до того часу, коли буде досліджена остаточно, а пам'ять людей, загиблих у Бабиному Яру, буде гідно увічнена.

Список джерел та літератури

1. Друга світова війна і доля народів України: Матеріали Всеукраїнського наукової конференції. - К.: Сфера, 2005. - 220 с.

2. Друга світова війна в історичній пам'яті України. За матеріалами Українського інституту національної пам'яті) / [Упорядники: Л. Герасименко, Р. Пилявець] - Київ-Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. - 247с.

3. Київ у дні нацистської навали: За документами радянських спецслужб: До 60-річчя визволення України від гітлерівських загарбників: Зб. док. та матеріалів / Упоряд.: Т.В. Вронська, А.В. Кентій, С.А. Кокін, О. Є. Лисенко, Г. В. Смирнов. - К., Львів: Б. в., 2003. - 527 с.

4. Круглов А. И. Энциклопедия холокоста: еврейская энциклопедия Украины. [Редакция И. М.Левитаса] - Киев, 2000.- 224 с.

5. Бабий Яр: человек, власть, история. Документы и материалы. В 5 книгах.Книга 1. Историческая топография. Хронология событий. Авт. Татьяна Евстафьева, Виталий Нахманович. - Киев: Внешторгиздат, 2004. -- 597 с.

6. Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941-1942 годах / Авт. А.Круглов. - К.: Ин-т иудаики, 2002. - 486 с.

7. Нахманович В.Р. Буковинський курінь і масові розстріли євреїв Києва восени 1941 р. - Український історичний журнал. - 2007. - № 3 (474). - С. 76-97.

8. "Еврейская улица" и ее "герои". Групповой портрет в интерьере Бабьего Яра // Газета "Форум наций". - №3(10) - март 2003 г.

9. Правда про Бабин Яр: документальне дослідження / Т. Тур ; Межрегіональна Академія Управлінния Персоналом. - К.: МАУП, 2006. - 23 с.

10. Анисимов А. “Судный день” городского масштаба // Сайт cpgazeta-ru.blogspot.com - 2011 г. - 24 марта (http: // cpgazeta-ru. blogspot.com/2011/03/blog-post_5335.html).

11. Эвентов А. Ресторан «Бабий Яр» / /Сайт jewish.ru- 2009 г. 6 октября (http://www.jewish.ru/theme/media/2009/10/news994278677.php).

12. Нахманович В. Голокост у нерадянській концепції історії Другої Світової війни //Сайт forumn.kiev.ua-2010 г.-27 січня (http://forumn.kiev.ua/2010-01-92/92-01.html).




Подобные документы

  • Утворення Кримського ханства і його експансія на українські землі. Геополітичне становище українських земель у першій третині ХVІ ст. Відносини Великого князівства литовського з Кримським ханством. Політика Російської імперії щодо Кримського ханства.

    курсовая работа [349,7 K], добавлен 13.06.2010

  • Передумови проголошення Акту. Підпільна боротьба ОУН з 1939р. Проголошення Акту відновлення незалежності України 30 червня 1941 р. Подальша військово-політична діяльність ОУН. Репресії щодо українства з боку комуністичного та фашистського режимів.

    реферат [17,6 K], добавлен 09.07.2008

  • Діяльність Михайла Грушевського у Галичині й у Наддніпрянській Україні по згуртуванню українства була підпорядкована поширенню його ідей щодо розбудови незалежної України. Йому випала доля очолити Центральну Раду та стати першим президентом України.

    реферат [9,0 K], добавлен 16.01.2009

  • Друга світова війна як найбільш сфальсифікований період української історії. Проблема німецької освітньої політики у працях вітчизняних істориків, її місце в зарубіжній історіографії. Вивчення нацистської політики в Україні радянськими дослідниками.

    реферат [23,0 K], добавлен 20.09.2010

  • Слід видатних особистостей в історії України. Президенти незалежної України. Лідерство як запорука досягнення успіху в організаційному управлінні. Теорія м'якої сили та її трансформація у концепцію управління. Портрет сучасного керівника України.

    реферат [54,9 K], добавлен 25.03.2011

  • Початок оборонних дій Києва у 1941 році у ході Великої Вітчизняної війни. Прорахунки вищих чинів Червоної Армії в перші місяці війни в боях на території України. Загибель Південно-Західного фронту радянської армії 26 вересня 1941 р. після 73 днів оборони.

    реферат [33,6 K], добавлен 12.02.2015

  • Мовна політика та національна ідентичність в Російській імперії щодо українських земель. Мовна політика та національна ідентичність в Австро-Угорській імперії щодо українських земель. Роль мови в становленні національної ідентичності українства.

    реферат [76,8 K], добавлен 26.05.2016

  • Історія Народного Руху України з 1989 по 2009 рік. Довідка з історії Народного Руху за перебудову. Причини та передумови створення Львівської регіональної організації Народного Руху України, початок її роботи. Коментарі щодо теперішньої ситуації.

    реферат [44,3 K], добавлен 29.04.2011

  • "Громадівський рух" та його розвиток у ХІХ ст. на українських територіях. Наслідки "перебудови" для України. Тестові питання щодо впровадження християнства на Русі: “Руська правда”, будівництво Софіївського собору, правління Володимира Мономаха.

    контрольная работа [29,4 K], добавлен 01.02.2009

  • Проблеми історії України та Росії в науковій спадщині Ф. Прокоповича. Історичні погляди В.Г. Бєлінського, його концепція історії України. Наукова діяльність Преснякова, Безтужева-Рюміна. Роль М.С. Грушевського і В.Б. Антоновича в розробці історії України.

    учебное пособие [274,2 K], добавлен 28.04.2015