"Закон про 5 колосків": історико-правовий аналіз

Засудження "за колоски" як прояв сталінської репресивної політики на селі. Результати впровадження "Закону про 5 колосків", його передісторія та особливості застосування. Витяги з "Закону про 5 колосків", проведення його історико-правового аналізу.

Рубрика Государство и право
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 29.10.2014

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТІ СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО"

ЗАКОН ПРО 5 КОЛОСКІВ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ

Індивідуальна робота

з дисципліни "Історія держави та права України"

Виконала Москвичова А.В.

Перевірив: Шевердін М.М.

Харків - 2013

Зміст

  • Вступ
  • Розділ І. Передісторія та застосування
  • Розділ ІІ. Результати впровадження "Закону про 5 колосків"
  • Розділ ІІІ. Витяги з "Закону про 5 колосків"
  • Висновки
  • Список літератури
  • Додатки

Вступ

Одним з проявів сталінської репресивної політики на селі вважається прийняття 7 серпня 1932 постанови ЦВК і РНК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності", часто іменоване в публіцистичній літературі "Законом про п'ять колосків".

Тодішнє радянське законодавство відрізнялося крайньою м'якістю по відношенню до кримінальних злочинців. Навіть за умисне вбивство з обтяжливими обставинами належало не більше 10 років позбавлення волі [11, с.70]. Покарання ж за крадіжки були майже символічними. Таємне викрадення чужого майна, вчинене без застосування будь-яких технічних засобів, в перший раз і без змови з іншими особами, тягло за собою позбавлення волі або примусові роботи на строк до трьох місяців.

Вчинене повторно, або щодо майна, завідомо є необхідним для існування потерпілого, - позбавлення волі на строк до шести місяців.

Вчинене із застосуванням технічних засобів або неодноразово, або за попередньою змовою з іншими особами, а одно, хоч і без зазначених умов, вчинене на вокзалах, пристанях, пароплавах, у вагонах і готелях, - позбавлення волі на строк до одного року.

Крадіжка приватною особою з державних та громадських складів, вагонів, судів та інших сховищ або у вказаних у попередньому пункті місцях громадського користування, шляхом застосування технічних засобів або за змовою з іншими особами або неодноразово, а так само вчинене хоча б і без зазначених умов особою, яка мала спеціальний доступ в ці склади або їх охороняв, або під час пожежі, повені чи іншого суспільного лиха, - позбавлення волі на строк до двох років або примусові роботи на строк до одного року.

Крадіжка з державних та громадських складів і сховищ особою, яка мала особливий доступ в такі або охороняв їх, шляхом застосування технічних засобів або неодноразово, або за змовою з іншими особами, а одно всяка крадіжка з тих же складів і сховищ, при особливо великих розмірах викраденого, - позбавлення волі на строк до п'яти років. [11, с.76-77].

Зрозуміло, настільки м'які вироки не лякали любителів чужого добра: "Самі злодії зухвало заявляли: " Ви знову зустрінетеся зі мною через рік. Більше ви мені дати не можете". Один суддя розповів, що якийсь закоренілий злодій, затриманий за скоєння однієї крадіжки, зізнався у скоєнні за останні місяці ще чотирьох крадіжок. Коли його запитали про причину зробленого ним визнання, він заявив, що в будь-якому випадку йому присудять тільки один рік!" [10, с.396]

Втім, до пори до часу зазначена гуманність радянських законів компенсувалася неформальними способами. Складали більшість населення селяни споконвіку звикли захищати своє майно, не вдаючись до допомоги офіційного правосуддя.

закон колосок сталінський правовий

Розділ І. Передісторія та застосування

В результаті колективізації утворився великий масив суспільної власності. Загальне - значить нічиє. Новоспечені колгоспники, ревно захищали своє майно, як правило, не горіли бажанням настільки ж завзято піклуватися про колгоспне добро. Мало того, багато хто з них і самі норовили вкрасти те, що погано лежить.

У листі Л.М. Кагановичу від 20 липня 1932 Сталін так аргументував необхідність прийняття нового закону: "За останній час почастішали, по-перше, розкрадання вантажів на залізничному транспорті (розкрадають на десятки млн руб.), По-друге, розкрадання кооперативного і колгоспного майна. Розкрадання організовуються головним чином кулаками (розкуркуленими) та іншими антирадянськими елементами, які прагнуть розхитати наш новий лад. За законом ці панове розглядаються як звичайні злодії, отримують два-три роки в'язниці (формальної), а на ділі через 6-8 місяців амністують. Подібний режим для цих панів, який не можна назвати соціалістичним, тільки заохочує їх по суті справи справжню контрреволюційну "роботу". Терпіти таке положення немислимо " [6, с.115].

Зрозуміло, злодійство має каратися. Проте заходи покарання, передбачені Постановою від 7 серпня 1932 р., виглядають надмірно суворими (сам Сталін у цитованому вище листі назвав їх "драконівськими"). Якщо виходити з букви Постанови, основною мірою покарання за розкрадання вантажів на транспорті, так само як і за розкрадання (крадіжка) колгоспного і кооперативного майна повинен був стати розстріл із конфіскацією майна, і лише за наявності пом'якшувальних обставин - 10 років ув'язнення [7].

Як же було на практиці? Підсумки застосування закону з моменту його видання до 1 січня 1933 р. за РРФСР виглядають наступним чином: до вищої міри було засуджено 3,5% засуджених, до 10 років позбавлення волі - 60,3%, і нижче 36,2% [1, с.2]. З числа останніх 80% засуджених отримали вироки, не пов'язані з позбавленням волі [10, с.111].

Слід зазначити, що далеко не всі вироки до вищої міри приводилися у виконання: до 1 січня 1933 загальні суди в РРФСР винесли 2686 смертних вироків за Постановою від 7 серпня. Крім того, на РРФСР доводиться неабияка частина вироків, винесених лінійними транспортними судами (812 смертних вироків в цілому по СРСР) і військовими трибуналами (208 вироків по СРСР) [10, с.139]. Однак Верховний суд РРФСР переглянув майже половину цих вироків. Ще більше виправдань виніс Президія ЦВК. За даними наркома юстиції РРФСР Н.В. Криленко, на 1 січня 1933 загальна кількість людей, страчених за законом від 7 серпня на території РРФСР, не перевищило тисячу осіб [10, с.112].

17 листопада 1932 Колегія наркомату юстиції РРФСР прийняла рішення обмежити застосування статті 51 КК РРФСР, що дозволяла виносити вироки нижче нижньої межі, передбаченої законом за вчинення даного злочину. Відтепер право застосування ст.51 було надано лише крайовим і обласним судам. Народні суди в тих випадках, коли вони вважали за потрібне пом'якшити міру покарання нижче межі, повинні були ставити про це питання перед обласним або крайовим судом [1, с.2].

У той же час Колегія зазначила, що в кожному окремому випадку залучення трудящого за дрібні розкрадання треба підходити диференційовано і при особливо виняткових обставинах (нужда, багатосімейних, незначна кількість викраденого, відсутність масовості подібних розкрадань) справи могли припинятися в порядку примітки до ст.6 КК РРФСР [1, с.2].

Обмеження на застосування 51-ї статті, а особливо відбувся 7-12 січня 1933 об'єднаний пленум ЦК і ЦКК ВКП (б) змусили суддів проявляти велику суворість. В результаті по РРФСР із засуджених за Законом від 7 серпня з 1 січня по 1 травня 1933 вищу міру отримали 5,4%, 10 років позбавлення волі - 84,5%, більш м'які покарання - 10,1% [1, с.2]. Тим не менш, частка смертних вироків все одно залишалася дуже низькою.

"Три селянина, з яких двоє за даними обвинувального висновку, кулаки, а за представленими їм довідками - не кулаки, а середняки - взяли на цілу добу колгоспну човен і поїхали на рибну ловлю. І за це самовільне користування колгоспної човном застосували декрет 7 серпня, присудили до дуже серйозної міри покарання. Або інший випадок, коли за декретом 7 серпня була засуджена ціла сім'я за те, що займалася "ужением" риби з річки, що протікала повз колгоспу. Або третій випадок, коли один хлопець був засуджений за декретом 7 серпня за те, що він уночі, як йдеться у вироку, балувався в клуні з дівчатами і заподіяв цим занепокоєння колгоспному поросяті. Мудрий суддя знав, звичайно, що колгоспний порося є частиною колгоспної власності, а колгоспна власність священна і недоторканна. Отже, розсудив цей мудрець, потрібно застосувати декрет 7 серпня і засудити "за турботу" до 10 років позбавлення волі.

Ми маємо вироки з дуже серйозними заходами соціального захисту за те, що хтось вдарив каменем колгоспного порося (знову-таки порося), заподіяв йому деякий тілесне ушкодження: застосований декрет 7 серпня як за посягання на суспільну власність " [3, с.102-103].

Ці факти наводить у своїй брошурі знаменитий сталінський прокурор А.Я. Вишинський. Проте тут же робить важливе додавання: "Правда, ці вироки неухильно скасовуються, самі судді неухильно зі своїх посад знімаються, але все-таки це характеризує рівень політичного розуміння, політичний кругозір тих людей, які можуть виносити такого роду вироки" [3, с.103].

А ось ще цілий ряд схожих прикладів. "Обліковець колгоспу Алексєєнко за недбале ставлення до с. - г. інвентарю, що виразилося в частковому залишення інвентарю після ремонту під відкритим небом, засуджений нарсудом за законом 7/. VIII 1932 року до 10 м. л / с. При цьому у справі абсолютно не встановлено, щоб інвентар отримав повну або часткову непридатність (д. нарсуду Кам'янського р. № 1169 18/II-33 р.).

Колгоспник Лазуткін, працюючи в колгоспі в якості Воловщиков, під час прибирання випустив биків на вулицю. Один віл послизнувся і зламав собі ногу, внаслідок чого за розпорядженням правління був прирізаний. Нарсуд Кам'янського р-ну 20/II 1933 засудив Лазуткіна за законом 7/VIII до 10 м. л / с.

Служитель релігійного культу Помазков, 78 л., Піднявся на дзвіницю для того, щоб змести сніг, і виявив там 2 мішки кукурудзи, про що негайно заявив у сільраду. Останній направив для перевірки людей, які виявили ще мішок пшениці. Нарсуд Кам'янського р-ну 8/II 1933 засудив Помазкова за законом 7/VIII до 10 м. л / с.

Колгоспник Камбулов нарсудом Кам'янського р-ну 6/IV 1933 засуджений за законом 7/VIII до 10 м. л / с за те, що він (будучи зав. Коморами колгоспу "Незаможник") займався нібито обважування колгоспників, внаслідок чого летючої ревізією виявлений в одному коморі надлишок зерна в 375 кіло. Нарсуд не взяв до уваги заяви Камбулова про перевірку інших комор, так як за його твердженням внаслідок неправильного списання повинен бути недолік того ж кількості зерна в іншому коморі. Вже після засудження Камбулова його показання отримало підтвердження, так як це зерно було записати на баланс на інший комору, і там виявилася нестача 375 кг.

Нарсуд 3 уч. Шахтинської, нині Кам'янського, р-на 31/III 1933 р. засуджений колгоспника Овчарова за те, що "останній набрав жменю зерна і поїв з огляду на те, що був сильно голодний і виснажував і не мав сили працювати". за ст.162 КК до 2 м. л / с." [8, с.4-5].

Кожен з цих фактів міг би стати прекрасним приводом для викриття "злочинів сталінського режиму", якби не маленька деталь - всі ці безглузді вироки були негайно переглянуті.

Засудження "за колоски" було не нормою, а беззаконням:

"З іншого боку, від кожного працівника юстиції було потрібно не допускати застосування закону в тих випадках, коли його застосування призводило б до дискредитації його: у випадках розкрадання у вкрай незначних розмірах або при виключно важкої матеріальній скруті розкрадача" [2, с.2].

Однак не даремно кажуть: "Застав дурня богу молитися - він і лоба розіб'є!" Низький рівень юридичної грамотності місцевих кадрів укупі з зайвим завзяттям приводили до масових "перегинів". Як сказав з цього приводу А.Я. Вишинський, "тут можна говорити про" левацькому "перекрученні, коли під класового ворога стали підводити всякого, вчинила дрібну крадіжку" [3, с.102].

З перегинами боролися, зокрема, вимагаючи застосовувати до незначних крадіжок статтю 162 КК РРФСР, яка, як ми пам'ятаємо, передбачала набагато менш суворе покарання:

"У цілому ряді випадків закон безпідставно застосовувався до трудящих, які вчинили розкрадання або в незначних розмірах, або по нужді. Ось чому було вказано на необхідність застосування ст.162 та інших статей КК в цих випадках " [2, с.2].

Подібні судові помилки, як правило, тут же виправлялися:

"За даними, зафіксованим в особливому постанові Колегії НКЮ, число скасованих вироків в період часу з 7 серпня 1932 р. за 1 липня 1933 склало від 50 до 60%" [3, с.100].

Але серед засуджених за Законом від 7 серпня зустрічалися і закоренілі розкрадачі.

З записки заст. голови ОГПУ Г. Є. Прокоф'єва та начальника Економічного відділу ОДПУ Л.Г. Миронова на ім'я І.В. Сталіна від 20 березня 1933:

"Зі справ про розкрадання, розкритих ОГПУ за звітні два тижні, звертають на себе увагу великі розкрадання хліба, що мали місце в Ростові-на-Дону. Розкраданнями була охоплена вся система Ростпрохлебо-комбінату: хлібозавод, 2 млини, 2 пекарні та 33 магазини, з яких хліб продавався населенню. Розкрадено понад 6 тис. пуд, хліба, 1 тис. пуд, цукру, 500 пуд, висівок та ін продукти. Розкраданням сприяла відсутність чіткої постановки звітності та контролю, а також злочинна сімейність і спайка службовців. Громадський робочий контроль, прикріплений до хлібної торгової мережі, не виправдав свого призначення. У всіх встановлених випадках розкрадань контролери були співучасниками, скріплюючи своїми підписами завідомо фіктивні акти на недовезення хліба, на списання усушки й на вагу і т.п. У справі заарештовано 54 людини, з них 5 членів ВКП (б).

У Таганрозькій відділенні Союзтран-са ліквідована організація у складі 62 шоферів, вантажників і портових службовців, серед яких виявлено значну кількість бувши. куркулів, торговців, а також злочинного елементу. Організація при перевезеннях викрадала в дорозі вантажі, що перевозилися з порту. Про розміри розкрадань можна судити з того, що тільки зерна і борошна розкрадено близько 1500 пудів " [9, с.417-418].

"6 тисяч пудів хліба. 1500 пудів зерна і борошна. "Це не" колоски".

Розділ ІІ. Результати впровадження "Закону про 5 колосків"

Суворі заходи принесли плоди. Так, на транспорті розкрадання скоротилися з 9332 випадків по всій мережі в серпня 1932 року до 2514 випадків у червні 1933 року [2, с.1]. Знизилися й крадіжки колгоспної власності. ЦК ВКП (б) і РНК СРСР 8 травня 1933 видають спільну інструкцію "Про припинення застосування масових виселень і гострих форм репресій у селі".

"Ця постанова означає докорінну зміну всієї каральної політики судових органів. Воно вимагає перенесення центру ваги на масову політичну та організаційну роботу і підкреслює необхідність більш влучного, більш чіткого, більш організованого удару по класовому ворогу, так як колишні методи боротьби себе зжили і в нинішній обстановці не годяться.

Директива означає припинення, як правило, масових і гострих форм репресії у зв'язку з остаточною перемогою колгоспного ладу на селі. Новими методами в новій обстановці повинна проводитися "політика революційного примусу" " [1, с.2].

Використання Закону від 7 серпня 1932 року різке скорочується (див. дод.1). Відтепер він повинен був застосовуватися тільки для найбільш серйозних, великомасштабних фактів розкрадань.

Аналогічна картина спостерігалася і на Україні. Кількість засуджених за Законом від 7 серпня 1932 року загальними судами Української РСР склало:

1933 - 12767

1934 - 2757

1935 - 730 чоловік [10, с.142].

Мало того, в січня 1936 року почалася реабілітація засуджених за цим законом згідно з Постановою № 36/78 ЦВК і РНК СРСР від 16 січня 1936 "Про перевірку справ осіб, засуджених на підставі постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р." Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності "" [4].

В результаті кількість засуджених за розкрадання соціалістичної власності за законом від 7 серпня, що містилися у виправно-трудових таборах (ВТТ), протягом 1936 зменшилася майже втричі (див. дод. 2).

Таким чином, завдання Постанови від 7 серпня 1932 року складалась не в тому, щоб посадити і розстріляти якомога більше народу, а в тому, щоб різким посиленням заходів відповідальності захистити соціалістичну власність від розкрадачів. На початковому етапі застосування Постанови від 7 серпня, особливо в першому півріччі 1933 року, мали місце масові перегини на місцях, які, втім, виправлялися вищестоящими інстанціями. При цьому, у відповідності зі старою російської традицією, суворість закону компенсувалася необов'язковістю його виконання: всупереч грізним формулювань, смертна кара застосовувалася досить рідко, а велика частина з засуджених на 10 років була реабілітована в 1936 році.

Розділ ІІІ. Витяги з "Закону про 5 колосків"

З постанови ЦВК і РНК СРСР про застосування розстрілу та 10-річного ув'язнення за розкрадання колгоспного майна 7 серпня 1932 р.

Об охране имущества государственных предприятий, колхозов и кооперации и укреплении общественной (социалистической) собственности

II

1. Приравнять по своему значению имущество колхозов и кооперативов (урожай на полях, общественные запасы, скот, кооперативные склады и магазины и т.п.) к имуществу государственному и всемерно усилить охрану этого имущества от расхищения.

2. Применять в качестве судебной репрессии за хищение (воровство) колхозного и кооперативного имущества высшую меру социальной защиты - расстрел с конфискацией всего имущества и с заменой при смягчающих обстоятельствах лишением свободы на срок не ниже 10 лет с конфискацией всего имущества.

3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по делам о хищении колхозного и кооперативного имущества.

III

1. Повести решительную борьбу с теми противообщественными кулацко-капиталистическими элементами, которые применяют насилие и угрозы или проповедуют применение насилия и угроз к колхозникам с целью заставить последних выйти из колхоза, с целью насильственного разрушения колхоза. Приравнять эти преступления к государственным преступлениям.

2. Применять в качестве меры судебной репрессии по делам об охране колхозов и колхозников от насилий и угроз со стороны кулацких и других противообщественных элементов лишение свободы от 5 до 10 лет с заключением в концентрационный лагерь.

3. Не применять амнистии к преступникам, осужденным по этим делам.

Коллективизация сельского хозяйства:

Важнейшие постановления Коммунистической партии и Советского правительства.

1927-1935. - М., 1957. - С.423-424.

Висновки

Отже, 7 серпня 1932 - був прийнятий закон "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної власності". Соціалістична власність була проголошена священною і недоторканною, а зазіхнув на неї отримував статус ворога народу.

За розкрадання соціалістичної власності закон передбачав розстріл з конфіскацією всього майна. При наявності пом'якшувальних провину обставин могли замінити "вишку" 10-річним терміном. Амністія до засуджених за розкрадання такого роду не застосовувалася.

Суворі санкції закону не обумовлювалися ні розмірами, ні способами розкрадання. Таким чином були створені всі умови для застосування закону в широких масштабах і в зв'язку з незначними крадіжками. На підставі цього документа, що отримав у народі назву "закону про п'ять колосків", до кримінальної відповідальності притягувалися навіть діти.

Закон встановлював кримінальну відповідальність не тільки за розкрадання соціалістичної власності, а й за агітацію проти колгоспів, насильство або загрозу насильства по відношенню до колгоспників. За скоєння хоча б одного з цих злочинів передбачалося позбавлення волі строком від 5 до 10 років.

На початок 1933 року, тобто за 5 місяців, відповідно з цим законом було засуджено 54645 осіб, з них 2110 - до вищої міри - розстрілу.

Список літератури

1. Ботвинник С. Органи юстиції в боротьбі за проведення закону від 7 серпня // Радянська юстиція. - 1934, вересень. - № 24.

2. Булат І. Рік боротьби за охорону соціалістичної власності // Радянська юстиція. - 1933, серпень. - № 15.

3. Вишинський А.Я. Революційна законність на сучасному етапі. Вид.2-е, перераб. - М., 1933. - 110 с.

4. ГАРФ.Ф. Р-8131. Оп.38. Д.11. Л.24-25.

5. ГАРФ.Ф. Р-9414. Оп.1. Д.1155. Л.5.

6. Зеленін І. Є. "Закон про п'ять колосків": розробка і здійснення // Питання історії. - 1998. - № 1.

7. Известия. - 1932, 8 серпня. - № 218 (4788). - С.1.

8. Лісіцин, Петров. За нарсуд Северодонского округу // Радянська юстиція. - 1934, вересень. - № 24.

9. Луб'янка. Сталін і ВЧК-ГПУ-ОГПУ-НКВД. Архів Сталіна. Документи вищих органів партійної та державної влади. Січень 1922 - грудень 1936 році. - М., 2003. - 912 с.

10. Соломон П. Радянська юстиція за Сталіна / Пер. з англ. - М., 1998. - 464 с.

11. Кримінальний кодекс РРФСР. Офіційний текст із змінами на 15 жовтня 1936 з додатком постатейно-систематизованих матеріалів. - М., 1936. - 214 с.

Додатки

Таблиця 1. Кількість засуджених за Законом від 7 серпня 1932 загальними судами РРФСР: [10, с.141]

Рік

Засуджених

1932

22347

1933, I півріччя

69523

1933, II півріччя

33865

1934, I півріччя

19120

1934, II півріччя

17609

1935, I півріччя

6706

1935, II півріччя

6119

1936

4262

1937

1177

1938

858

1939

241

1940

346

Таблица 2. Кількість укладених ВТТ, засуджених за законом від 7 серпня 1932 года [5]

Рік

Заключених

1934

93 284

1935

123 913

1936

118 860

1937

44 409

1938

33 876

1939

27 661

1940

25 544

1941

22 441

Размещено на stud.wiki




Подобные документы

  • Структура та основні елементи нормативно-правового акту, його місце та роль у житті держави, етапи правотворчості. Ознаки та види нормативно-правових актів, його відмінність від інших джерел права. Принцип вступу закону в дію. Зворотна сила закону.

    курсовая работа [73,9 K], добавлен 13.09.2009

  • Кримінально-процесуальний закон: територіальна дія, ознаки, форма, завдання. Чинність закону в часі, просторі і щодо осіб. Стадії кримінального процесу. Сучасні проблеми застосування кримінально-процесуального законодавства, основні шляхи їх розв'язання.

    реферат [34,0 K], добавлен 29.11.2013

  • Общие положения наследования по закону в гражданском праве РФ. Особенности правового регулирования наследования по закону и в порядке очередности. Проблемы в наследовании вымороченного имущества. Право супругов и иждивенцев при наследовании по закону.

    курсовая работа [41,9 K], добавлен 15.03.2012

  • Понятие, сущность и правовая природа наследования по закону; генезис развития; проблемы нормативно-правового регулирования. Субъекты наследственных правоотношений; очередность и субъективный состав наследников по закону, определение степени родства.

    контрольная работа [43,8 K], добавлен 07.10.2012

  • Исследование истоков правового наследования по закону и его юридическое регулирование в современный период в РФ. Рассмотрение восьми очередей вступления в наследство по закону, размера обязательной доли и проблемы наследования выморочного имущества.

    дипломная работа [56,7 K], добавлен 11.02.2011

  • Научные и прикладные основы правового регулирования наследования по закону. Понятие наследования в гражданском праве. Общие положения о наследовании по закону в Российской Федерации и за рубежом: сравнительный анализ. Круг наследников по закону в России.

    дипломная работа [158,0 K], добавлен 18.12.2013

  • Характеристика нормативно-правового акту: поняття, ознаки, класифікація. Дослідження меж дії нормативно-правових актів: у часі, в територіальному відношенні, по колу осіб. Місце та роль закону у системі нормативно-правових актів. Верховенство закону.

    дипломная работа [87,1 K], добавлен 27.05.2010

  • Институт наследования по закону в современном гражданском законодательстве: история развития, характеристика, особенности правового регулирования. Проблемы наследования по закону: обязательная доля, недостойные наследники, нетрудоспособные иждивенцы.

    дипломная работа [85,8 K], добавлен 13.12.2010

  • Характеристика общих положений и современного состояния правового регулирования наследования по закону в России. Изучение субъектов наследования по закону и очередности законных наследников. Определение размеров долей участия наследников в наследстве.

    курсовая работа [46,7 K], добавлен 31.03.2012

  • Принципи дії закону про кримінальну відповідальність. Час набрання чинності закону, поняття часу вчинення злочину, зворотна дія закону про кримінальну відповідальність. Зміст територіального, універсального та реального принципів чинності закону.

    лекция [21,3 K], добавлен 24.01.2011