Дiагностика лiдерского потенцiалу

Аналiз лiдерского потенцiалу. Групи ключових лідерських навиків: базові, спілкування і особові якості на рівні розвитку особи. П'ять типів лідерів: організатор, творець, борець, дипломат, утішитель. Теорії "великої людини", "характерних меж", "обставин".

Рубрика Менеджмент и трудовые отношения
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 13.03.2015

Вступ

Головними і найбільш важливими якостями людини на сучасному динамічному світі стають мобільність, конкурентоспроможність. Дуже важливо навчитися правильно оцінювати навколишній світ і позиціювати себе в ньому. Для власної успішності в соціумі необхідні певні знання і уміння, за допомогою яких можна визначати власну життєву позицію і активно реалізовувати її в рамках певної діяльності.

Актуальність теми полягає в тому що в нашому швидко змінним світі, суспільство тим більше потребує компетентних і активних фахівців, здатних самостійно приймати рішення, готових брати на себе відповідальність за їх здійснення, уміючих правильно будувати взаємини з іншими людьми, працювати в команді, тобто проявляти лідерські якості.

Мета роботи: "Теоретичний аналiз лiдерского потенцiалу. Емпiричнi дослiдження лiдерского потенцiалу".

Задачі дослідження:

1.Дати загальне уявлення про лiдерство;

2.Розкрити концепцію теорій про лiдерство;

3.Провести емпіричне дослідження лiдерского потенцiала;

4.Обробка відповідних методик;

5.Висновки по курсовій роботі.

Об'єкт дослідження - лiдерський потенцiал.

Предмет дослідження - лідерськi якоcтi особистостi.

1. Теоретична частина

1.1 Лiдер i його ознаки

Лідери у будь-якій сфері людського життя цікаві тим, що саме в них виявляється воля до життя. У них відчувається внутрішня сила, що заставляє їх досягати свої життєві цілі як можна ефективніше.

Термін лідер походить від англійського слова "leader" -"ведучий".

Основні ознаки лiдера:

Першою ознакою є приналежність до групи: лідер - саме член групи, він "усередині", а не "над" групою.

Друга ознака - це положення в групі: лідер має в групі авторитет, у нього високий статус.

Третя ознака - збіг ціннісних орієнтацій: норми і ціннісні орієнтації лідера і групи збігаються, лідер як найповніше відображає інтереси групи.

Четверту ознаку - вплив лідера на групу: вплив на поведінку і свідомість останніх членів групи з боку лідера, організація і управління групою досягших групових цілей.

П'ята ознака - джерело висунення лідера в групі.

Визначимо поняття "лiдерство i лiдер".

Лідерство - один з компонентів блоку загальних якостей структури групи - що природно виникає з розвитком групи як колективу - феномен, що відображає міру диференціації членів групи по мірі впливу на групу в цілому.

Лідер - член групи, що найбільшою мірою впливає на формування групових інтересів, виділився в результаті внутрішньогрупової взаємодії в процесі ролевої диференціації, реалізовує власні потенційні можливості в організації діяльності і спілкування. [1]

1.2 Рiвнi лiдерства

Рівні розвитку особи успішного лідера:

1.Сам собі лідер. Це базовий перший етап, що є передумовою для становлення лідера. Слід навчитися дисциплінувати і мотивувати себе, нести відповідальність за власні вчинки, тренувати силу волі, формувати навики ставити і досягати мети.

2. Лідер в ситуації. Це лідерство на мікрорівні, коли людина бере на себе функції лідера в певній екстремальній ситуації, де контекст необхідності змусив його узяти на себе відповідальність.

3. Лідер в команді. Це поняття макролідерства, де людина формує свою команду і мотивує її членів до досягнення цілей. Тут зникає ситуативність, на місце якої приходить постійна ініціатива і відповідальність за якість роботи власної команди.

4. Лідер в системі. Мегалідерство передбачає керівництво цілою системою, де людина стає лідером для лідерів. Цілі стають серйознішими і глобальнішими, для успішного керівництва на цьому рівні потрібна наявність багатьох особових і професійних якостей.

Успішний лідер повинен освоїти основні лідерські навики і опанувати відповідні ключові якості, без яких продуктивне функціонування на будь-якому рівні розвитку стане неможливим.[8]

1.3 Базові навики успішного лідера

Ключові лідерські навики можна умовно розділити на три групи: базові навики, навики спілкування і особові якості на рівні розвитку особи.

Бачення перспективи. Саме з цього поняття починається лідерство, бачення перспектив і розвинена здатність прогнозувати дозволяє бути гнучкішим, міняти стратегію і напрям руху, орієнтуючись на можливу ситуацію. Уміння створити в представленні команди світле майбутнє служить елементом натхнення і повертає діяльність в позитивне русло.

Постановка цілей. Целеполаганіє служить фундаментом для успішного бачення перспектив і дозволяє створити умови для поступового продуманого руху команди до великої мети, досягаючи результатів поступово, маленькими кроками. При цьому, кінцева мета має бути сформульована чітко і яскраво, щоб команда відчувала гостру необхідність в її досягненні.

Успішна адаптація. На нашому мінливому світі, де щодня крізь свідомість людини проходят нескінченні потоки інформації лідерові необхідно уміти помічати щонайменші навколишні зміни. З гігабайтів інформації потрібно брати до уваги лише ту, що стосується діяльності компанії. Така адаптація можлива при широкому загальному кругозорі лідера, який зуміє відмітити і виділити найбільш важливі тенденції і стратегії розвитку.

Гнучкість. Лідерові необхідно завжди мати в запасі різні стратегії і методи, щоб в кожній конкретній ситуації зуміти вибрати найбільш відповідний варіант. Відсутність варіантів робить його передбаченою і слабкою в очах не лише команди, але і конкурентів. Інколи ця якість відмінно діє на основі якоїсь протидії системі, що може привести до оригінальних неординарних рішень.

Наполегливість. Ця якість взаємозв'язана з силою особи, коли людина не зупиняється перед лицем неприємностей і небезпек, а також йде на виправданий ризик. Поважно не плутати наполегливість з упертістю, коли людина здатна йти до своєї мети за будь-яку ціну. Така поведінка граничить з нахабством і відвертає команду від лідера.[8]

1.4 Навики спілкування

Уміння переконувати. Це поняття означає ефективно використовувати свій вербальний інтелект, лідерські емоції, міміку і жести для досягнення цілей команди. Момент істини настає, коли людина переходить зі своєї позиції або точки зору на позицію опонента. Природа переконання складається з ваговитих аргументів, адже лише таким чином розумна людина може прислухатися і прийняти точку зору співбесідника.

Комунікабельність. У наш час ця якість має ключове значення для людини, що бажає продуктивно взаємодіяти в суспільстві. Сучасний лідер повинен уміти знаходити спільну мову з різними категоріями людей в різних ситуаціях і обставинах спілкування. Ефективний спосіб налагодити комунікацію - освоїти техніку швидкого встановлення контакту. Зараз існує безліч тренінгів, де той, що кожен бажає може навчитися стилям ефективного спілкування, удосконалюючи своє уміння управляти людьми.

Довірчість. Щоб співбесідник швидше прийняв сторону лідера, слід включити в процес комунікації невербальні навики. До їх числа входять поза, жестикуляція, інтонація голосу, темп мови та інші. Їх природа діє на несвідому сферу психіки людини і допоможе встановити довірчий контакт.

Здатність не лише слухати, але і чути. Це поняття означає, що лідер може не лише говорити, але і уважно слухати, включаючи в дії всі канали сприйняття. Поважно уміти підібрати доречну тему розмови, розташувати до себе співбесідника, а потім дати йому можливість висловитися. В цей час слід використовувати стратегію активного слухання, киваючи головою і вставляючи короткі репліки в потрібних місцях. Уміння ставити логічні і точні питання допоможе лідерові добути потрібну інформацію тактовно і ненав'язливо.[8]

1.5 Особові якості

Упевненість в собі. Упевнений лідер здатний вселяти довіру і давати відчуття захищеності своїй команді. Його природа виділяє людину з натовпу навіть по фізичних ознаках: рівна постава, розпрямлені плечі, спокійний погляд, розмірене дихання. Мова рівна і чітка, без коливань і затяжних пауз.

Проактівность. Від звичайної активності ця якість відрізняється умінням самостійно ініціювати ситуацію. Такий лідер уміє випереджати чужу ініціативу і діє, виходячи з власних спонук.

Цілісність особи. Уміння "тримати себе в руках", проявляти емоційний спокій в екстремальних ситуаціях належить людям з цілісним внутрішнім світом. Психічні процеси такого лідера урівноважені, він здатний контролювати свої особисті відчуття і поведінку навіть в несподівані моменти, коли більшість людей починають нервувати або опускати руки.[8]

1.6 Особливостi лiдерства в колективi. Типи лідерства

Вважається, що лідерство - це здатність впливати, як на окрему особистість, так і на групу, спрямовуючи їх зусилля на досягнення поставлених цілей. Це природний соціально-психологічний процес, побудований на впливі особистого авторитету людини на поведінку всіх членів групи або певної її частини. При цьому під впливом розуміється такі дії людини, які вносять зміну в поведінку, відносини і почуття іншої людини. Його можна надавати через ідеї, усне і письмове слово, навіювання, переконання, емоційне зараження, примус, особистий авторитет або приклад.

Будь яка група, для вирішення значимоєї проблеми, завжди висуває для її вирішення лідера, якого можна визначити як особистість, здатну об'єднувати людей заради досягнення будь-якої мети. Отже, поняття "лідер" набуває значення лише разом з поняттям "мета". До того ж його невід'ємною властивістю завжди виступає наявність хоча б одного послідовника. Роль лідера полягає в умінні повести людей за собою, забезпечити існування таких зв'язків у системі міжособистісних взаємин, які сприяли б вирішенню конкретних завдань в рамках єдиної мети. Таким чином, лідер - це елемент упорядкування системи людської взаємодії.

Більш високий інтелект, підготовка або досвід можуть з'явитися лише частковим підставою для лідерства. Зазвичай вирішальне значення має схильність до домінування, а саме - вміння виявляти ініціативу в міжособистісних відносинах, направляти увагу інших, пропонувати їм рішення, здатність розмовляти на їх мові.[1]

Загальне лідерство в групі складається з трьох компонентів - емоційного, ділового та інтелектуального.

Емоційний лідер ("душа групи") - це людина, до якої кожен член колективу може звернутися за співчуттям.

З діловим лідером ("руки групи") добре працюється, він може організувати справу, налагодити потрібні ділові взаємозв'язку, забезпечити успіх справи.

До інтелектуального лідеру ("мозок групи") всі звертаються з питаннями, тому що він ерудит, все знає, може пояснити або допомогти знайти потрібну інформацію. Природно, що найкращим буде лідер, що поєднує всі три компоненти, але така універсальність зустрічається вкрай рідко.

Найчастіше проявляється поєднання двох компонентів, наприклад, емоційного і ділового, інформаційного та ділового і т.д.

Залежно від переважаючих функцій, реалізованих у діяльності, у вітчизняній психології виділяють п'ять типів лідерів.

Лідер-організатор. Його головна відмінність в тому, що потреби колективу він сприймає як свої власні і відповідним чином активно діє. Він оптимістичний і впевнений, що більшість проблем цілком вирішуване. Вміє переконувати, схильний заохочувати, а якщо необхідно висловити своє несхвалення, то робить це, не зачіпаючи чужого особистої гідності. За ним йдуть, знаючи, що він не стане пропонувати пуста справа.

Лідер-творець. Привертає до себе, насамперед, здатністю бачити нове, братися за вирішення проблем, які можуть здатися нерозв'язними і навіть небезпечними. Він не командує, а лише запрошує до обговорення проблеми або шляхів вирішення завдання, може поставити її так, що вона зацікавить і приверне підлеглих.

Лідер-борець. Вольовий, упевнений у своїх силах людина. Першим йде назустріч небезпеці або невідомості, без вагань вступає в боротьбу з факторами, що заважають його підлеглим, готовий відстоювати те, у що вірить і не схильний до поступок.

Лідер-дипломат. Якби він використовував свої здібності в зло,то його цілком можна було назвати майстром інтриги. Він спирається на чудове знання ситуації та її прихованих деталей, в курсі пліток і пересудів і тому добре знає, на кого і як можна вплинути. Віддає перевагу довірчі зустрічі в колі однодумців з числа підлеглих. Дозволяє відкрито говорити те, що всім відомо, щоб відвернути увагу від своїх неафішованих планів.

Лідер-утішитель. До нього тягнутися тому, що він готовий підтримати у важку хвилину. Поважає людей, ставиться до них доброзичливо. Ввічливий, послужливий, здатний до співпереживання.

У зарубіжній психології існує досить велика різноманітність у підходах до типології лідерів, однак найбільш популярний психоаналітичний. З. Фрейд розглядав лідерство як двоєдиний психологічний процес: з одного боку групової, а з іншого - індивідуальний. У його основі лежить здатність лідерів притягувати до себе людей, несвідомо викликати почуття захоплення, обожнювання, любові. Поклоніння людей однієї і тієї ж особи може зробити її лідером. Психоаналітики виділяють десять типів лідерства.

1. "Соверен", або "патріархальний лідер" представляється ними в образі суворого, але улюбленого батька (матері), здатного придушити або витіснити негативні емоції і вселити людям впевненість у собі.

2. "Вожак". У ньому люди бачать концентрацію своїх бажань, відповідних певному групового стандарту. Особистість ватажка - носій цих стандартів, ось йому і намагаються наслідувати в групі.

3. "Тиран". Він ставати лідером тільки тому, що вселяє оточуючим почуття покори і несвідомого страху. Його вважають сильним. Лідер-тиран - домінуюча, авторитарна особистість. Його зазвичай бояться і смиренно підкоряються.

4. "Організатор". Він виступає для групи як сила для підтримки "Я-концепції" та задоволення потреб кожного, знімає у людей почуття провини і тривоги. Такий лідер об'єднує людей.

5. "Спокусник". Така людина стає лідером, граючи на слабкостях інших людей. Він виступає в ролі "магічної сили", даючи вихід назовні пригніченим емоціям інших людей, запобігає конфлікти, знімає напругу. Такого лідера обожнюють і часто не помічають його окремих, навіть істотних, недоліків.

6. "Герой". Жертвує собою заради інших. Такий тип проявляється особливо в ситуаціях групового протесту - завдяки його хоробрості інші орієнтуються на нього, бачать у ньому стандарт справедливості. Лідер-герой захоплює за собою інших людей групи.

7. "Поганий приклад". Виступає як джерело заразливості для безконфліктної особистості, емоційно заражає інших.

8. "Кумир". Тягне, притягує, позитивно заражає оточення. Його люблять, обожнюють, ідеалізують.

Два наступних типи лідерів згідно психоаналітичному підходу ("Ізгой" і "Козел відпущення") по суті антилідер, оскільки є об'єктом агресивних тенденцій, завдяки яким розвиваються групові емоції. Часто група об'єднується для боротьби з Антилідером, але варто йому зникнути, як група може почати розпадатися, так як пропав общегрупповой стимул. [3].

1.7 Теорії лідерства

1. Теорії "великої людини". Теорії "великої людини" передбачають, що здібність до лідерства є природженою -- що великими лідерами народжуються, а не стають. Ці теорії часто змальовують великих лідерів як щось героїчні і міфічні, призначення яких стати вождями, коли в цьому виникне необхідність. Термін "велика людина" була використана, тому що, у той час, про лідерство думали, перш за все, як про чоловічу якість, особливо з точки зору військового лідерства.

2. Теорії "характерних меж". Теорії меж передбачають, що люди успадковують певні якості і межі, які роблять їх більш відповідними для лідерства. Теорії меж часто визначає особливості особи або поведінкові характеристики, загальні для керівників.

3. Теорії "обставин". Згідно цієї теорії, немає універсального стилю поведінки для лідера, який би однаково добре працював у всіх ситуаціях. Успіх залежить від цілого ряду чинників, включаючи стиль керівника, особливостей послідовників, а також різні аспекти ситуацій.

4. Ситуаційні теорії. Ситуаційна теорія розглядає лідерство як характерну межу ситуації, а не конкретного типа особи. У її основі лежить приваблива ідея, що різні обставини вимагають різних форм лідерства.

5. Біхевіорістськие теорії. Біхевіорістськие теорії лідерства засновані на переконанні, що великими лідерами, не народжуються, а стають. Вирушаючи своїм корінням в біхевіорізм, в цій теорії лідерства основна увага приділяється діям лідерів, а не їх психічним якостям або внутрішнім станам. Згідно цієї теорії, люди можуть вчитися і ставати лідерами через вчення і спостереження. лідерський організатор дипломат борець

6. Теорії сили і впливу. Ця теорія концентрує основну увагу на мережах влади і впливі, які створює лідер. У основі цієї теорії лежить iдея, що всі дороги ведуть до лідера, і заперечується значення послідовників і сили культури організації.

7. Трансакционниє теорії "Теорії Управління". Трансакционная теорія приділяє основну увагу стосункам між лідерами і послідовниками. У ній аналізується взаємна вигода від стосунків на основі обміну, коли лідер пропонує певні речі, такі, як ресурси або винагорода, в обмін на визнання послідовниками його влади.

8. Трансформаційні теорії. Акцент, у цих теориях, робиться не на лестощах і відданості послідовників, а на їх дійсній прихильності ідеям лідера. У зв'язку з цим лідер трансформаційного типа є активною і творчою людиною, що уміє думати широко і образно.

1.8 Потенцiал лiдера

Потенціал лідера - сила особи лідера.

Потенціал лідера складається з наступних моментів:

Відчуття "Я -- господар!". Це відчуття-знання, що ти маєш право стояти на землі, мати, робити свою справу, рухати людей і життя: "Я -- господар!". Така упевненість, таке відчуття і таке внутрішнє знання є опорою всьому іншому. Немає опори -- немає сили. Відчуття "Я господар!" -- це і є та опора, відштовхуючись від якої, можна організовувати тиск і рухати людей що оточують. Здібність до ефективного силового впливу: натиск енергетики лідера.

Концентрація сил, коли ви збираєте всю свою силу та рiшучость в один заряд у напрямок поставленої мети. Це головна складова лiдерского потенцiала.

Привабливий імідж. Уміння красиво подавати себе, відпрацьоване мистецтво чарувати людей що оточують.

1.9 Напрямки розвитку лiдерства

Розвиток лідерського потенціалу особи можна розглядати як процес, який може мати три головних складових:

1. Готовність суспільства, групи або її членів працювати з лідером.

2. Прагнення і бажання молодої людини бути лідером.

3. Соціальне конструювання середовища, або поля лідерства.

Багато дослідників поняття "Лідерський потенціал" визначають як особлива інтегральна якість, яка забезпечує і визначає ефективність здійснення якої-небудь діяльності в даних об'єктивних умовах в цілях досягнення авторитету через особовий і діловий ресурс. Лідерський потенціал передбачає наявність відповідних потреб і мотивів, а також певний рівень прийняття відповідальності за свої дії і вчинки.

В молодості вся система потреб упорядковується і інтегрується світоглядом, що формується. На відміну від останніх людей лідер з народження наділений природним потенціалом, який дозволяє йому досягати більшого. Проте справжнім лідером стає той, хто мужньо, не слідуючи загальноприйнятим канонам, створює себе і досягає успіху, відточуючи, розвиваючи і втілюючи свій природний потенціал. Вказує лідерові потрібний напрям інтуїція. Володіння інтуїтивним баченням означає здатність здійснювати оптимальний вибір. [7. С. 90-92]

1.10 Розвиток лідерського потенціалу

У різній літературі обговорюється питання про дороги розвитку лідерського потенціалу особи на різних вікових етапах. Існує дві точки зору. Перша передбачає, що лідером потрібно народитися, що вчення і виховання не грають жодної ролі. Друга точка зору полягає в тому, що і на природжені здібності роблять вплив умови життя і характер виховання. Якими б природними завдатками не володіла від народження та або інша людина, сформувати їх на основі певні здібності можна лише в діяльності. Тому щоб сформувати у дитини нову межу особи, раніше необхідно створити ситуацію в якій дитя вперше пережило б відповідні даній межі психічний стан, а потім цей стан закріпити, зробити стійкою межею особи дитини. Таким чином, основним двигуном людської діяльності є потреба, тому для розвитку лідерського потенціалу необхідно створити умови, які вимагають прояву дитячої активностi.

Поштовхом до розвитку лідерських якостей можуть стати спортивні або інтелектуальні (командні або індивідуальні) ігри-змагання, що вимагають спритності, точності, швидкості рухів або точності і швидкості запам'ятовування і відтворення інформації...

Починати слід з самих елементарних ігор, основною метою батьків і педагогів повинен стати розвиток у дитяти відчуття віри у власні сили: "Я сам!", "У мене виходить!", "Я можу!". Дорослі повинні помічати щонайменші успішні дії дитини і щиро схвалювати їх.

Роль успіху в розвитку особи величезна. Вважається, що "переживання успіху приходить тоді, коли зумієш здолати себе, своє невміння, незнання, недосвідченість. Особа дитяти немов зростає в успіху, тоді як невдача заставляє його згортатися, замикатися від усвідомлення своєї другорядності". "Успіх окриляє дитину, сприяє виробленню у нього ініціативи, упевненості в своїх силах, забезпечує надалі формування характеру борця, віруючого в свої сили". Таким чином, секрет виховання лідерських якостей полягає в успішності дітей, їх відчуття свого зростання і руху вперед. Педагоги і батьки повинні знаходити будь-яку можливість похвалити дитину, підтримати його - це перша умова забезпечення успіху. Дітям подобатися бути в ролі переможця.

Але, зіткнувшись з труднощами і невдачами, вони можуть випробовувати негативні емоції розчарування і страху, тому з дітьми необхідно провести бесіду на тему "Сьогодні переможений, завтра переможець" і підвести до виводу: "Неможливо перемогти, не ризикуючи програти!, "Негативний результат теж результат". Можна розповісти дітям про декілька знаменитих людей, які не відразу прославилися, а раніше випробували гіркоту розчарувань. Відчуття компетентності і віра у власні сили формується в дитинстві.

Згідно з дослідженнями Е. Еріксона, розвитку людини немає меж, воно відбувається впродовж всього життєвого циклу, є результатом успішної взаємодії індивідуума із сприятливими можливостями довкілля. Таким чином, кожен може розвивати і удосконалювати закладений в ньому лідерський потенціал. Здатність індивідуальності істотно підвищується у міру дорослішання і набуття життєвого досвіду і професійної майстерності. Головне визначити сферу діяльності для найкращого додатка своїх сил і досягнення успіху.

Особливий інтерес на сучасному етапі розвитку суспільства представляє питання розвитку лідерського потенціалу молоді. У нинішніх умовах різко зростає соціальне навантаження на молодь. Це визначається і демографічною ситуацією, і викликами сучасності. Сьогодні в Україні проживає 42,8 млн громадян, від 16 до 30 років- складає 27,3 % її населення. Мобільність, ініціативність, здатність генерувати і сприймати новації в житті і навколишньому світі роблять молодь стратегічним ресурсом країни. Щоб укріпити позиції України в світі, забезпечити її конкурентоспроможність і якість життя украінських громадян, необхідно ефективно задіювати потенціал розвитку, носієм якого виступає молодь.

Необхідно розробити цілеспрямовану систему роботи по організації процесу розвитку і активізації лідерського потенціалу. Головними завданнями такої роботи є: навчити молоду людину проявляти, розвивати базові лідерські якості і грамотно застосовувати свій лідерський потенціал; удосконалювати уміння і навики володіння харизматичним впливом, принципам гнучкості, основним технологіям самомотівації і управління. [1. С. 7-8].

Сучасному лідерові потрібна майстерність для формування і прояснення власних мріянь і ідей. Лідерство безпосередньо пов'язане з можливостями розвитку своїх унікальних здібностей і діставання доступу до глибинних станів творчості. У довгостроковій перспективі основним завданням компаній і організацій не надаватиме людям роботу, як це було раніше, а організовуватиме їх. Організатор пропонує не роботу, а можливiсть творчості. Він може узяти ідею, визначити, які потрібні для її здійснення ресурси, а потім залучити ці ресурси. Організатор, в якого є натхнення, в один день може мобілізувати армії "інтелектуальних найманців" для вирішення якого-небудь специфічного завдання. [2. С. 206-208]

1.11 Дiагностика лiдерского потенцiала

Для дiагностики лідерського потенціалу можуть використовуватися наступні інструменти: управлінський експеримент, ситуаційне або кейс-інтерв'ю за допомогою проектних питань, метод "три плюси і три мінуси". Для таких ситуацій оцінюються наступні лідерські компетенції: готовність узяти на себе відповідальність за колектив, позитивне відношення до людей, уміння і готовність надихати; уміння відстоювати свою точку зору, уміння приймати непопулярні рішення і ін. [5. С. 6].

Базовим рівнем підготовки лідерів є тренінги спілкування. Самими ефективниміи виходять тренінги, які замовляються під конкретну групу, з чітко сформульованим завданням. Залежно від спрямованості групи меті і за дачі тренінгу варіюються. Найчастіше це: підвищення згуртованості групи; розвиток навиків спільної групової роботи; реалізація творчого потенціалу групи; формування і розвиток лідерських умінь і навиків.

В процесі роботи по організації процесу розвитку і активізації лідерського потенціалу молоді необхідний комплекс психолого - педагогічних і соціологічних заходів. Це і розробка спеціальних діагностичних методик, створення єдиної научно- практичної бази "технології лідерства"; організація тренінгів і курсів підвищення кваліфікації для викладачів вищої школи по активізації лідерського потенціалу студентів. У всі часи важливе значення відводиться організації проведення соціологічних досліджень по молодіжній проблематиці, а також, проведення аналізу діяльності державних і суспільних структур по роботі з лідерами студентської і робочої молоді регіону; проведення круглого столу "Роль лідера в сучасному суспільстві"; організація вчення для лідерів молодіжних організацій і розробка різних програм державного і регіонального рівня по формуванню ефективного лідерства і розвитку лідерського потенціалу студентської молоді [5. С. 12-15].

Висновок:

Ініціатива лідерства вимагає подальшого осмислення і розвитку. Названа проблема є значним інтересом для світової спільноти. Лідерство все більш і більш ставатиме бажаною соціальною і особовою цінністю, зростатиме кількість всіляких лідерських шкіл, лідерських програм. Лідерство розвиватиметься, ускладнюватиметься і диференціюватиметься. Розвиток лідерського потенціалу молоді і весь комплекс заходів, що приймаються, по формуванню ефективного лідерства в Україні буде сприяти якісному оновленню країни.

2. Практична частина

Для діагностики лідерського потенціалу використовують наступні методики:

1. Тест "Діагноста лідерських здібностей" Е.Жаріков, Е.Крушельніцкий;

2. Управлінський експеримент;

3. Ситуаційне або кейс інтерв'ю;

4. Метод "три плюс і три мінус".

2.1 Тест "Дiагностика лiдерских здiбностей" Е.Жарiков, Е.Крушельнiцкий

Здатність людини бути лідером багато в чому залежить від розвиненості організаторських і комунікативних якостей.

Е. Жаріков і Е. Крушельніцкий, видiляють наступнi характерологичеські ознаки, якi можуть виявлятися у наступних проявах:

* Вольовий, здатний долати перешкоди на шляху до мети.

* Наполегливий, уміє розумно ризикувати.

* Терплячий, готовий довго і добре виконувати одноманітну, нецікаву роботу.

* Ініціативний і вважає за краще працювати без дріб'язкової опіки. Незалежний.

* Психічно стійкий і не дає захопити себе нереальними пропозиціями.

* Добре пристосовується до нових умов і вимог.

* Самокритичний, тверезо оцінює не лише свої успіхи, але і невдачі.

* Вимогливий до себе і іншим, уміє запитати звіт за доручену роботу.

* Критичний, здатний бачити в принадних пропозиціях слабкі сторони.

* Надійний, тримає слово, на нього можна вважатися.

* Витривалий, може працювати навіть в умовах перевантажень.

* Сприйнятливий до нового, схильний вирішувати нетрадиційні завдання оригінальними методу.

* Стрессоустойчив, не втрачає самовладання і працездатності в екстремальних ситуаціях. Оптимістичний, відноситься до труднощів як до неминучих і переборних перешкод.

* Рішучий, здатний самостійно і своєчасно приймати рішення, в критичних ситуаціях брати відповідальність на себе.

* Здатний міняти стиль поведінки залежно від умов, може і зажадати і підбадьорити.

Представлена методика дозволяє оцінити здатність людини бути лідером. Додаток .

2.2 Управлінський експеримент

Управлінський експеримент - пробне впровадження управлінського нововведення з метою оцінки можливих наслідків і ухвалення рішень про його доцільність і ефективність.

Технологія проведення управлінського аналізу і експерименту може бути описана таким чином:

а) чітке визначення управлінської проблеми, пов'язаної з поведінкою співробітника, і аналіз рисок;

б) висунення максимальної кількості версій -- причин, які могли викликати поведінку, що на нашу думку вважається проблемним;

в) оцінка вірогідності версій (відкидаємо ті версії, які протіворечат результатам діяльності співробітника);

г) перевірка тих версій, які досить достовірний можна оцінити в ході інтерв'ю або тестування професійних навиків;

д) проводимо експеримент, який полягає в моделюванні ситуації так, щоб всі чинники риски, окрім одного, були виключені. Потім дивимося, як проявляє себе співробітник. Якщо є ще чинники риски, то проводимо стільки експериментів, скільки є в наявності чинників риски, щоб виключити або підтвердити їх.

е) робимо висновки.

2.3 Ситуаційне або кейс інтерв'ю

Дана методика заснована на побудові певних ситуацій і пропозиції що випробовуваний описує модель своєї поведінки або вирішення даної ситуації. Кандидат в ситуації інтерв'ю, безумовно, прагне давати так звані соціально-бажані відповіді, тобто показує, яку поведінку він вважає соціально за правильне. Принцип побудови CASE: будується ситуацію, яка дозволяє перевірити саме те, що Вас цікавить в даний момент.

Наприклад: Я хочу перевірити, що людина вважає важливішою, комерційну вигоду або порядність і збереження репутації. Отже, мені треба побудувати ситуаційне завдання, в якому ці два інтереси вступатимуть у відвертий конфлікт, і запропонують кандидатові знайти рішення.

2.4 Метод "три плюс і три мінус"

За допомогою даного методу можна виявити співвідношення позитиву і негативу в сприйнятті людиною тієї або іншої ситуації. Аналізуючи відповіді, ми оцінюємо наступні моменти. Скільки реально плюсів і мінусів містилося у відповідi (багато людей, відповідаючи на питання, називають більше або менше трьох плюсів/мінусів). Відповідно там, де плюсів більше, відношення до предмету питання швидше за все позитивне, і навпаки. З чого починає людина свою відповідь -- з плюсів або мінусів. Якщо він демонструє постійну тенденцію (тобто у всіх питаннях і відповідях весь час першим фігурує або плюс, або мінус), то це показник позитивізму/негативізму як моделі поведінки людини в цілому. Якщо ж такої тенденції немає, то початок відповіді з позитиву або негативу говорить про те, з якого боку дивиться людина на проблему.

Висновок:

Використовуючи результати даних методик діагностики лідерського потенціалу, вдалося провести якісний відбір випробовуваних в яких присутні лідерські якості і потенціал, необхідний для повсякденного життя і діяльності у організаціi.

Размещено на stud.wiki




Подобные документы

  • Природа та визначення поняття лідерства. Основні наукові підходи до його вивчення. Психологічні чинники формування лідерських якостей майбутніх спеціалістів. Дослідження рівню розвитку комунікативних та організаторських здібностей, потреб в досягненнях.

    дипломная работа [112,1 K], добавлен 17.12.2014

  • Класифікація стратегій підприємства за напрямком розвитку (базові альтернативи) та діяльності (товарна, ринкова), рівнем управління (корпоративна, ділова, операційна), досягненням конкурентних переваг (фокусування, диверсифікація, диференціація).

    контрольная работа [3,8 M], добавлен 18.05.2010

  • Сутність, специфічні особливості та характерна структура групи. Причини формування формальних і неформальних груп. Чинники, що впливають на функціонування групи. Встановлення дружніх відносин між людьми. Двосторонній характер взаємодії індивіда і групи.

    реферат [30,0 K], добавлен 09.05.2011

  • Характеристика невербальних засобів спілкування. Жести як показники внутрішнього стану. Жести і міміка, що свідчать про брехню. Пози співрозмовників та їх психологічна роль. Сигнали, що посилають очі. Посмішка та положення губ. Фізіономічні типи особи.

    курсовая работа [66,4 K], добавлен 20.04.2012

  • Навички і якості керівника: організаційні здатності, людські якості. Взаємодія керівника з людьми з використанням комунікативних засобів. Значення зовнішнього вигляду керівника туристичної фірми. Національні особливості ділового спілкування у Франції.

    контрольная работа [22,8 K], добавлен 17.11.2011

  • Базові елементи в процесі обміну інформацією. Процес комунікацій і ефективність керування. Невербальні перешкоди спілкування. Історія створення та становлення кіно-фото-фонодокументів. Напрямки розвитку відеотелебачення. Діафільм, кінофільм, відеофільм.

    курсовая работа [42,1 K], добавлен 12.02.2013

  • Концептуальні підходи до розвитку теорії управління. Аналіз підходів до теорії управління. Дослідження управлінських моделей. Особливості американської, японської, західноєвропейської моделі управління. Тенденції розвитку методології управління.

    курсовая работа [41,0 K], добавлен 04.04.2007

  • Економічна сутність поняття якості. Віддзеркалення якості процесів життєвого циклу на якості результату. Особливості розвитку економіки якості. Визначення економічної ефективності підвищення якості на підприємстві. Розрахунок сукупного зниження витрат.

    реферат [541,1 K], добавлен 12.06.2014

  • Сутність і значення системи якості для підприємства. Системне управління та методи контролю. Динаміка розвитку якості надання послуг мобільного зв’язку в Україні. Аналіз економічних показників розвитку компанії "Київстар". Оцінка стандартів якості.

    дипломная работа [1,7 M], добавлен 25.08.2010

  • Повідомлення як спосіб спілкування, способи впливу на людей під час спілкування. Моделі та стилі спілкування, умови та особливості їх практичного застосування в діловій сфері. Стратегії та тактики, що використовуються в даному процесі, їх ефективність.

    реферат [45,4 K], добавлен 04.05.2015